У неділю у Чигирині дивувались театральному мистецтву, куштували борщ з яблуками, відчайдушно танцювали під час концерту Олега Скрипки, а ще – плакали під час масового виконання гімну…

Ще опівдні до районного будинку культури в Чигирині сходяться люди. Усі чекають на анонсовану виставу від Черкаського академічного музично-драматичного театру.

– Чесно кажучи, рідко випадає нагода відвідати подібні заходи. Усе кручуся у замкненому колі сім’я-робота-дім, – зізнається нам Світлана Василівна із Чигирина. – Дуже вдячна на запрошення – для мене це буде перша вистава за останні десять років…

«Для мене сьогоднішня вистава – то найсвітліша мить за цілий рік!»

На виставу приходить молодь, літні люди з онуками, і навіть артисти, які мають брати участь у концерті, що наступний у плані заходів цього дня. Таких людей праці, як пані Світлана, яким ніколи ходити по виставах, – у залі більшість. Усі перемовляються у радісному очікуванні, займають місця. Охочих так багато, що навіть чималий зал не може вмістити всіх!

Тим часом до сцени виходить художній керівник театру Сергій Проскурня. Перші його слова – прохання пом’янути хвилиною мовчання всіх загиблих на Майдані, на Інститутській та Грушевського. Зал встає. Одна з глядачок, непомітно змахує непрошену сльозу…

– Виставу «Назар Стодоля» ми обрали невипадково. Оцей козацький дух – звитяжний, героїчний, безкомпромісний. І зараз ми є свідками як народжується цей дух і звитяга у наші часи, – каже Сергій Проскурня. – Сьогоднішнє свято скероване для нас прекрасною чуйною людиною. Хтось скаже: «вона бізнесмен». А для мене вона чарівна жінка і вона сьогодні в залі…

І дійсно, організатор фестивалю «Покрова на Чигиринщині» Наталія Нетовкіна скромно зайняла місце углибині залу. Поруч із нею – найменша донька Софійка.

А от розпочинається і дійство на сцені… Хоча і в залі теж, адже актори увесь час з’являються серед глядачів, від чого публіка просто у захваті! Разом із акторами люди радіють, сміються і врешті вітають бурхливими оваціямиочікуваний хеппі-енд – весілля головних героїв. Аплодують стоячи, від душі і в цей момент здається, що такій публіці певне позаздрили б кращі театри світу…

До акторів на сцені піднімається Наталія Нетовкіна.Її доня роздає яскраво-жовті хризантеми акторам та розгортає на сцені український прапор.

– Я вітаю всіх з таким натхненним, прекрасним початком нашого фестивалю Покрови на Чигиринщині. Бачу тут дуже багато людей поважного віку.Я щиро раділа, спостерігаючи за ними під час вистави, бо сьогодні багато з них згадали молодість, першу любов, свій отчий дім, традиції батьків та дідів – ці зворушливі слова люди зустрічають оплесками.– І саме в цій пам’яті народній, збереженні традицій – наша сила…

Люди прямують до виходу. Цікавимося у сусідки враженнями від дійства.

– Дуже сподобалось!Ми із старшим онуком часто відвідуємо театр, але сьогодні дійсно особлива вистава, – каже Олена Березюк із Черкас.

Дорогою до виходу доводиться почути ще одну розмову.

– Для мене сьогоднішня вистава – то найсвітліша мить за цілий рік, – зізнається одна з жінок у натовпі своїй подрузі.

– Боже, як же страшно ми живемо, коли навіть у театр не можемо раз на рік вибратися! – відповідає їй подруга в картатій хустині.

«Йти недовго. А шкода…»

На площі під будинком культури формується колона для урочистої ходи. З акторами театру, які зійшли зі сцени у розкішних костюмах, фотографуються, спілкуються всі охочі.

– Оце так шубка у дівчини! А ти подивись, які парубки файні… – діляться враженнями бабусі обабіч площі. – У нашій молодості такого вбрання не було.Але ж як розкішно! Подібне тільки в музеях виставляють…

На чолі процесії виставляють двох норовистих коників. Хай не вороних, але по духу явно козацьких. За ними слідують хлоп’ята різного віку – у шароварах, з оселедцями… Усі прямують до площі біля історико-культурного заповідника Чигирин, де має продовжитись святкове дійство.

– Оце так класна ідея! Як у Каневі, – відповідає на наше запитання про враження Віра Семенюк із Черкас.

– Тільки йти не так довго, аж шкода, – додає її подруга.

І шкодують ці жіночки не просто так, адже колона простує до площі з піснями, веселим гомоном, а рядки пісні «Щоб наша доля нас не цуралась…» у виконанні акторів поступово підхоплюють і перехожі. Усюди шмигає дітвора – у вишиванках, віночках…

– А це напевне, найменшаучасниця ходи, – з посмішкою слідкує за дівчам років п’яти Наталія Нетовкіна.

Тим часом процесія досягає місця призначення – занадто рано, на переконання багатьох її учасників. Однак на площі теж є що подивитися. Тут безліч атракціонів для малечі, а для дівчат умільці повикладали справжні скарби – буси, браслети, віночки. Найшвидше розходяться ті, що з патріотичною символікою – стверджують продавці.

Кращий рецепт борщу – той, що з чоловіком…

А ось місцина, де збирають кращі рецепти борщу від українських господинь. Одна з учасниць написала рецепт, який тепер жваво обговорюють інші господині. Дослівно винахідлива черкащанка радить: «Беремо 85 кілограмів чоловіка, ставимо біля газової плити, чекаємо годину. Все. Борщ готовий!»

– Ой, не знаю. Як би потім не довелося усю кухню прибирати, – жартує з подругою Ніна Іванівна. – Тай години замало…

– Тай не факт, що борщ готовий буде. І що це узагалі буде борщ! – пирскаючи від сміху, підтверджує непридатність рецепта її подруга. – Ну то що ж, може свого рецепта додамо?

Поки жінки міркують, зі сцени до учасників фестивалю звертається заступник голови Чигиринської районної ради Тетяна Кучеренко.

– Чигирин ще не бачив такого! Я з вдячністю звертаюся до Наталії Володимирівни, адже це завдяки її доброму серцю ми сьогодні маємо свято! – емоційно каже вона. – Думаю, цей сонячний день Бог дав для того щоб було мирне небо і наші хлопці повернулися живими та здоровими до своїх домівок. Хай закінчиться ця війна…

До речі, організатора свята НаталіюНетовкіну не оминули увагою.

– Вона ж ніби не балотується. То задля чого це свято? – не бере втямки чоловік, який представився Володимиром Степановичем.

– Та чого ви до людини вчепилися! Як немає власної вигоди, то для Вас вже й підозріло! Хоче людям свято подарувати – то за це тільки подякувати треба, а не брати на кпини! – вступається Костянтин із Черкас.

А ось на сцені і сама Наталія Володимирівна. Вона дякує акторам за чудову виставу і на згадку дарує колективу подарунки – ікону Покрови Божої матері і український стяг на честь Дня українського козацтва.

– Саме у такі важкі для нашої країни часи хочеться бути в колі однодумців, у колі людей, яким не байдужа доля нашої країни, – ці слова пані Наталі лунають ніби відповідь на недавно почуту чоловічу суперечку. – Слава Україні!

У відповідь – гулке «Героям Слава». Причому,на привітання відповідають навіть діти!

Зірки свій борщ… пересолили

На сцені розпочинається святковий концерт. Тут читають вірші, співають талановиті черкаські колективи, а за ними зачаровує голосомспівачка ILLARIA, запалює гурт VRODA, Анжеліка Рудницька… Однак яким би цікавим не був концерт, а пахощі, що долітають до площі не лишають нікого байдужими. Прямуємо на запах і ми… На галявині через дорогу виявляємо осередок ароматів – три казани із смачнючим борщиком, що притомляється на вогні.

–Представляємо борщ від нашого університету. А ще по-секрету скажу, що допомагаємо з борщем і зіркам. Вони лише навідуються та контролюють процес. За виступами їм ніколи біля казанів стояти, – з посмішкою розповідає студентка напрямку підготовки «Готельно-ресторанна справа» Черкаського державного технологічного університету Юлія Слободяник. – Як варимо?Відомо як – борщ тим смачнішим, що більше в ньому м’яса! Але і не без секретного інгредієнту…

У перервах між виступами до казана із зірковим борщем навідується і Анжеліка Рудницька. Перемішує, дає рекомендації.

– Колір красивий, запах класнючий! Я дуже задоволена, – резюмує.

Пізніше до казана заглядають  дівчата із гурту VRODA. Останньою «солити» борщ приходить співачка Ілларія.

– Хто їстиме цей борщ, зможе співати у третій октаві, – помішуючи страву у «зірковому» казані чаклує співачка.

Супроводжує її  Наталія Нетовкіна. Користуючись нагодою, разом куштують усі три борщі. Чигиринський – козацький, зірковий – із грибами та філе курки, студентський – з копченими реберцями та яблуками.

– Це рецепт 19 століття! – нахвалює «яблучний» борщ Лариса Чепурда, завкафедри управління розвитком туризму ЧДТУ. – А яблучка найсмачніші, черкаські…

Поки зірки куштують, черкащани активно наминають.

– Ніколи ще такого борщу не їла. І вдома треба спробувати зварити за таким рецептом, – каже Олена Галун із Черкаського району.

Борщик роздають безкоштовно, однак на кожному зі столів – скринька «На допомогу армії», тож кожен може хоч кілька гривень віддати на добру справу.

Переможців «борщового» конкурсу оголошують зі сцени. Ними виявляються студенти ЧДТУ.

– Ну що ж, ми усі ходили борщ солити от і пересолили, – зізнається Анжеліка Рудницька, дізнавшись про почесне третє місце «зіркового» борщу.

Переможцем народних симпатій натомість стала традиційна страва від чигиринських козаків.

– Вибрати дуже-дуже важко. Однак вважаю, що найбільша перемога – то пусті казани, а першимопустів саме казан з чигиринським борщем, – каже Наталія Нетовкіна, нагороджуючи всіх учасників. – Чесно кажучи, і мені він більше сподобався…

Фестиваль має шанс стати щорічним

Однак борщ борщем, а того, що почалося на площі з виходом на сцену Олега Скрипки та гурту ВВ у Чигирині певне ще не бачили! Люди шаленіють під сценою, подекуди переспівуючи по гучності звук! А ще – масово танцюють. Причому і молодь, і діти,  вже поважні чоловіки та пані.

А от справжнім апогеєм дійства стало масове виконання державного Гімну в сучасному роковому виконанні від Скрипки. Як то було, певне чули усі навколишні села! А опісля люди просто плакали…

– Любі мої чигиринці я вам дуже вдячна за такий настрій, за такий патріотичний дух. І я вірю, що нова історія почнеться саме з Чигиринської землі, – заспівавши Гімн разом з усіма, каже Наталія Нетовкіна. – Я вірю, що всі ми зберемося тут через рік, але вже будемо в мирній Україні. Я всім дякую за вашу любов, за підтримку, тому що це основа нашого руху, а рух народу України не зупинити!

Сказати, що цим словам аплодували – не сказати нічого. І до речі, ми ще раз переконалися, що свята минають, а настрій залишається. Адже коли справа йде до дванадцятої ночі, а молодь на вулиці вітається троєкратним «Слава Україні!», певне є сенс проводити подібні свята, хто б що не казав…

Фото і матеріал надано прес-службою ГР "За процвітання Черкащини"

реклама