На черкаському турнірі з кікбоксингу, що проходив нещодавно в стінах Черкаського національного університету, одне з призових місць здобув Джекі Чан. І це не якесь непорозуміння або жарт. Джекі Чан – це 17-річний черкащанин, який любить спорт і навчається в черкаському професійному автодорожньому ліцеї.
У Джекі вже чимало перемог у спорті, яким він займається з 7 років. Ще малим хлопець записався у секцію кікбоксингу, а з 13 років і по сьогодні займається в дитячо-юнацькій спортивній школі «Вулкан», де тренується під керівництвом досвідченого тренера Ігоря Яременка, який має багато здобутків у спорті.
– У спорті дуже важливим є те, чи хороший в тебе тренер. Мій тренер став мені немов другим батьком. Тож завдяки його настановам я й здобув багато перемог. Навіть не знаю, чи легко мені було б витримувати усі ті дитячі жарти з боку оточуючих, що пов’язані з моїм іменем, якби я не пішов займатися єдиноборствами. Я вже звик, що моє ім’я привертає увагу. Справа в тому, що мій батько – в’єтнамець. Колись він приїхав до Черкас у справах по бізнесу і познайомився з моєю мамою, яка є українкою. Звісно, коли я народився, то мені дали ім’я, яке гармонійно підходило б до прізвища. У колі друзів цьому вже не дивуються, та коли я потрапляв у нову компанію, то змушений був доводити, що мене дійсно звуть Джекі Чан. Коли був менший, то й ображався, і сварився, і сперечався, а інколи навіть бився об заклад. А щоб виграти парі, показував свідоцтво про народження, – розповідає Джекі.
Цікаво, що і у соцмережах люди реагують на його цікаве ім’я у поєднанні з прізвищем. Дехто навіть жартома просив передати привіт відомому кіноактору Джекі Чану, а хтось і цілком серйозно починав писати черкащанину китайськими ієрогліфами якісь повідомлення. Коли Джекі подорослішав, то вже звик до таких ситуацій, тому менше став перейматися цим.
– У спорті також були казуси. Зокрема, коли ми перед змаганнями зважувалися, то інколи люди дивувалися, що один зі спортсменів хоче виступати під вигаданим прізвищем. Знову мені допомагало свідоцтво про народження, – зауважує Джекі.
Разом з тим, черкащанин завжди волів, щоб його називали на ім’я, а не на ім’я у поєднанні з прізвищем. Мовляв, він сам є особистістю і не хоче асоціюватися з ким-небудь. Хоча, звісно, про відомого кіноактора Джекі Чана він знає і фільми з ним дивився. Та сам воліє йти власним шляхом.
– Спорт є корисним у житті. Звісно, я приділяю йому багато уваги. Ми в ДЮСШ «Вулкан» займаємося і військово-спортивною підготовкою, і кікбоксингом, і боксом. Я виступаю у всіх цих видах спорту. Маю певні досягнення, зокрема, був чемпіоном України з кікбоксингу. Коли я тренуюся, то почуваю в собі сили, почуваюся впевненішим. А після літньої перерви, навпаки, виникає немов невпевненість якась. Спорт розглядаю як важливу складову свого життя, але не знаю ще, чи ставатиму професійним спортсменом. Рано ще про це говорити, – зазначає Джекі Чан.
На запитання, ким же себе усвідомлює черкаський Джекі Чан, він без вагань відповідає – українцем! Адже тут він народився, тут виріс і тут нині живе.
«І що б там інші люди не думали, я вважаю себе українцем і вважаю, що це правильно. І якщо, не дай Боже, доведеться боротися за цю країну, то я згідний!» – впевнено каже Джекі Чан, який у своєму ще юному віці вже добре знає, що таке боротьба за перемогу.
Джекі Чан з друзями та черговою нагородою
Коментарі
Дивне запитання. Батько - в"єтнамець, який сто років живе в Україні. Сам Джекі Чан - ні в зуб ногою по-в"єтнамськи і ніколи не бував у В"єтнамі. А ким же ще, як не українцем, має почуватися людина, яка народилася і все життя живе в Україні, у якої мати - українка і всі груди - в українських спортивних медалях?
Провінційне запитання і провінційна реакція: "О, диви - Джекі Чан, а українцем почувається!"
Стрічка RSS коментарів цього запису