Табір «Сосонка» знов збирає друзів!

Уполювати «мамонта», побувати біля лісового озера та покататися Дніпром на катері – лише декілька із десятків найрізноманітніших розваг вихованців літнього табору відпочинку «Сосонка», що у с. Мельниках на Чорнобаївщині.

Протягом кожної 21-денної зміни в «Сосонці» проходить близько 50 різноманітних розважальних заходів. Це – екскурсії в Черкаси (із відвіданням парку «Сосновий бір» і катанням на прогулянковому катері), в музеї сіл Воронинці, Крутьки, в бібліотеку і храм Мельників, купання на пляжі, свято Нептуна, конкурси «містер» і «міс Сосонка», походи до лісового озера, на місцеву «Говерлу», з якої за багато кілометрів видно обласний центр. Передбачена низка патріотичних ігор, є розваги співочі й танцювальні. Дуже дітлахам подобається вечірній обмін враженнями при світлі свічок...

– Табір стоїть на трьох китах – цікавий відпочинок, якісне харчування і належні умови. Саме в такому порядку! – переконаний директор «Сосонки» Олексій Хотинський. – Ми відновили табір і працюємо вісім років. У нас не «євроремонт», але умови цілком гідні – не сиро, все пофарбовано, електрика в порядку, територію облаштовано, квітнуть квіти. Гарне соснове повітря. Ціни помірні – 3300 гривень за 21 день відпочинку; для окремих категорій робимо знижки.

Спочатку в «Сосонці» відпочивали діти тільки з Чорнобаївщини, але в останні роки приїжджають також дітлахів із Черкас, Києва, Кременчука. Маленькі переселенці з Донбасу відпочивають за рахунок табору.

– Найперше – щоб діти були здорові, веселі, щоб їм подобалося в нас! – називає головну ціль своєї роботи в таборі старший вихователь Тетяна Шпетна. – Є й інші завдання – виховувати любов до природи, гуманне ставлення один до одного. Ми намагаємося навчити дітей поступатися один одному, вживатися в колектив. Миритися з сусідами по кімнаті. Всього цього ані в сім’ї, ані в школі дитина в повній мірі не навчиться, – каже Тетяна Володимирівна, яка сама багато років працює в одній із черкаських шкіл.

За словами вихователя, саме в таборі діти навчаються знаходити спільну мову в нових ситуаціях.

– Коли вони разом співають, танцюють, – вони всі друзі. Коли ж збираються у кімнаті, з’являються ті чи інші проблеми. Ми намагаємося допомагати дітям ці проблеми розв’язувати, домовлятися їх між собою, – розповідає педагог.

За словами Тетяни Володимирівни, для працівників табору найвища нагорода – це коли діти не просяться додому.

– Одна мама сьогодні написала на нашій сторінці «Вконтакті»: «Ура-ура, наші діти за цілий день додому не подзвонили ні разу! А коли ми телефонуємо, кажуть: «Мамо, нам ніколи! Подзвоню ввечері!» І ми з татом дуже задоволені, що їм ніколи!» – із гордістю цитує Тетяна Шпетна. – Наша робота побудована так, що діти максимально зайняті.

Родзинка програми табору – гра «пошук мамонта»: вожаті наряджаються мамонтами і ховаються в лісі. Діти стають лісовим племенем, придумують собі дикунські імена, розмальовуються дикунськими візерунками. Коли «мамонтів» знаходять, усі збираються на манежі й дають «мамонтам» веселі завдання. А наприкінці спійманих вихователів купають водою...

Тетяна Володимирівна хвалиться дуже гарним складом вожатих і вихователів. Серед них є і молоді, і досвідчені, хлопці і дівчата.

– Вважаю, що це – дуже правильно, тому що хлопчики тягнуться до хлопців, а дівчатка – до дівчат, – зазначає старший вихователь. – Я впевнена, що й цього року, і в попередні роки, в нас усе вийде!

Із вожатими та вихователями ми мали можливість познайомитися під час офіційного відкриття цьогорічної першої зміни. Завзяті й ініціативні, вони не приховували насолоди від роботи в таборі. А один із них, молодий бард Станіслав Вольвач, навіть присвятив «Сосонці» цілу пісню.

«Сосонка», літо, веселі забави,

Річка, пісочок і сонячний день!

Звідси ніхто не попросить до мами.

Щовечора – танці і море пісень! –

дружно співали під гітару молоді вихователі.

Старший кухар Тетяна Вовк – не лише працівник, а й великий патріот свого табору.

– «Сосонка» – це золоте місце, де дітки можуть відпочити і тілом, і душею, – переконана пані Тетяна. – Я й сама, хоч тут і працюю, але водночас – і відпочиваю... Якби було можливо – весь час тут і жила б. Дуже сприятлива для дітей аура: чисте повітря, шум сосон, дуже красиво. Дітки активні, вони хоч надвечір стомлюються, але швидко відпочивають. Малі дуже тягнуться до «Сосонки», дуже хочуть сюди знов...

Із задоволенням кухар розповідає і про свою власну роботу:

– Годуємо малих п’ять разів на день, завжди вчасно, тільки свіжим. Готуємо по-домашньому. Меню – дуже різноманітне. Зараз приємні додатки – полуничка, черешенька, горошок. Діти дуже задоволені.

Катя Лукашенко із Черкас у «Сосонці» – вже втретє.

– Мені в «Сосонці» дуже сильно подобається, – розповіла «Прочерку» Катя. – Я бувала і в інших таборах, але тут – найкраще! Удома в Черкасах я займаюся гімнастикою і сучасними танцями в клубі «Експресія». Тут, у таборі, проводяться концерти, і мені подобається показувати іншим дітям, чого я навчилася за рік. Кожен показує своє, бо в кожного з нас – свої таланти. Ще я люблю малювати різнокольоровою крейдою і складати із шишок піраміди.

А Ваня Пайлодзе – із Києва. Він також у «Сосонці» вже не вперше.

– Мені подобається проводити час із цими людьми, – зізнається хлопець. – Вожаті тут дуже веселі, позитивні. Вони дають там щось нове, таке, що ми не можемо отримати, сидячи вдома за комп’ютером або навіть гуляючи на вулиці, – по-дорослому каже Іван. – Я приїжджаю сюди навіть учитися жити в товаристві з друзями. Ну, і, звісно – відпочити від школи, від міської суєти. Тут не можна нудьгувати. Просто немає часу на нудьгу. Серед найулюбленіших моїх розваг – гра у тарілку фрізбі та у футбол. Разом танцюємо під музику, яку самі й вибираємо.

А от місцевому хлопцеві Андрієві Ляшенку цьогоріч – не пощастило. Він – дитина без батьків, як кажуть, «опікунська». Шість років поспіль він відпочивав у «Сосонці», а цього року відправляють в інший табір.

– У «Сосонці» дуже класно. Тут добре годують, розваги теж дуже гарні. Друзів легко знаходити, – каже Андрій. – Найбільше тут, у «Сосонці», мені подобається дискотека. Цікаво грати в ігри, наприклад, у футбол... Наступного року не дадуть путівку сюди – сам куплю! Це стовідсотково.

Директор табору Олексій Хотинський щиро співчуває хлопцеві і переконаний, що засмучений не тільки Андрій. Адже цьогоріч у «Сосонці» дітей із Чорнобаївщини – лише двоє.

– Я переконаний, що табір районові потрібний, – із впевненістю в голосі каже Олексій Юрійович. – Яких би дітей ми сюди не запрошували, а табір – районний. І те, що від Чорнобаївщини на першій зміні дітей обмаль, це неправильно. Звісно, добре, що багато дітей із Києва, із Черкас. Вони своєю присутністю підтверджують, що відпочинок у нас – якісний. Їм тут подобається, вони приїжджають по кілька років поспіль. Але дуже хотілося б, щоб поруч із ними були й місцеві діти...