За мовою пасажирів автобус від польського Катовіце до містечка Тихи може нагадати подорож райцентром України. Тут чути і українську, і суржик, і російську. Цей маршрут – не унікальний для Польщі, де в останні роки говорять про наплив українців. Особливо молодих заробітчан, які вперше спробували поїхати «на працю».
Варшава - одне з найпривабливіших міст для заробітчан
У чому причина нової «польської хвилі», як там живуть українці та чи варто чекати посилення трудової міграції? Кореспондент «ВВС Україна» провів кілька днів з українськими заробітчанами у містечку Тихи на південному заході Польщі.
«Зміна вектору»
Останнім часом, приїжджаючи на рідну Черкащину, я помічав, що дедалі більше знайомих від'їжджають на заробітки.
Якщо раніше їздили переважно до Росії, то зараз вектор змінюється – почали прокладати маршрут до Польщі.
Деякі заробітчани таку зміну пояснюють просто: у Росії «обвалився» рубль, офіційно влаштуватись складно, часто «кидають на гроші».
При цьому у Польщу їде багато молодих хлопців, які кілька років тому про поїздку на заробітки навіть не говорили.
«Друзі-ровесники зібрались і поїхали "на Польщу"», – таке можна почути від знайомих у Києві, які їздять до батьків чи бабусь у провінцію. І це не міста Західної України, які давно звикли до заробітчанства у Європі. А саме містечка центру і сходу країни.
Не дивно, що в самій Польщі керівник уряду говорить про мільйон трудових мігрантів з України.
Попередній посол Польщі в Україні Генрік Літвін в одній фразі пояснив вигідність заробітчан із України.
– Українці – вигідні мігранти. Їх не потрібно навчати мови і професійним навичкам, не потрібно надавати їм житло – вони з цим питанням самі справляються, – заявляв дипломат у 2016 році.
Спілкування з українцями в Польщі цю тезу підтвердило.
Тільки за перше півріччя 2016 року Польща видала українцям близько 315 тисяч національних робочих віз. Це на чверть більше, ніж за перше півріччя 2015-го.
«Молода кров»
Олександр та Анатолій мають вищу освіту. Один працював у відділі якості новозбудованого металургійного підприємства, інший – у торгівлі.
Таких оголошень стає все більше
До 2014 року непогано заробляли, як для Сміли. Хоча більше 3-3,5 тисяч гривень там отримувати складно.
– Але в останні кілька років стало зовсім важко. Ціни зросли, гривня обвалилась, а нам підвищили платню тільки на 10%, – скаржився Олександр.
Не побачивши перспектив, вирішили спробувати попрацювати у Польщі. За кілька місяців вони там і опинились.
Простий шлях у Польщу
Дорогою до Тихів із Катовіц Олександр розповідає, як можна виїхати до Польщі.
«Виїхати у Польщу дуже просто і майже безкоштовно», – каже Олександр. Уточнює, що головне – мати знайомого, хто там вже був.
Або ж трохи знати мову і знайти вакансію та необхідну інформацію в Інтернеті.
Для початку треба знайти фірму з працевлаштування у Польщі, яка має надіслати запрошення на роботу.
Хлопцям було простіше. Кум Олег першим з'їздив до Польщі і «набив ґулі».
– Деякі посередники можуть брати за запрошення від 100 гривень до неймовірних сум, але наживаються на цьому швидше наші, а не поляки, – каже Анатолій.
Хоча на самому запрошенні чітко вказано, що воно безкоштовне.
Він розповідає історію, як кілька українців виклали за запрошення і візу по 8-10 тисяч, тоді як їм це все обійшлось майже задарма.
– Поляки якось не так намагаються на нас заробити на документах, як самі українці накручують, – додає Анатолій.
Порожні обіцянки
Він згадує, що одному українцю посередники в Україні навіть обіди обіцяли. З цього «старожили» довго реготали.
Отже, якщо знайти фірму-посередника, то вона за тиждень або трохи більше надсилає запрошення. Головне – вислати їм свої паспортні дані.
Таке запрошення дає право на національну польську робочу візу. З нею там можна працювати півроку.
Така віза безкоштовна. Проте витратитися треба на збір візового центру у близько 500 гривень, а також піврічну страховку – ще 700 гривень. Із запрошенням у видачі віз майже не відмовляють.
Ще треба оплатити дорогу в Польщу. Це більше півтисячі гривень. На цьому витрати, за правильного підходу, закінчуються.
– Звичайно, на кожному з етапів можна "попасти", – продовжує Олександр. Прикордоннику може не сподобатись запрошення – і не пустить.
Хоча запрошення у Польщу є безкоштовним, укранські посередники можуть брати за нього тисячі гривень
«Головне – заїхати у Польщу, а там усе вже простіше», – згадують хлопці.
Систему з простими і доступними запрошеннями у Польщі мали скасувати з січня 2017 року, проте відклали будь-які зміни щонайменше на кілька місяців, а, можливо, й до 2018 року.
Схеми і гроші
«Найголовніше – обрати хорошу роботу», – стверджують заробітчани.
Фірма, яка надішле запрошення, може в останній момент запропонувати малооплачувану роботу. Вакансії актуальні всього кілька днів, хороші – розходяться як гарячі пиріжки.
А коли на руках уже є готова віза, довго чекати на вакансію немає часу.
Одна з сотень компаній-посередників, що влаштовують українців на роботу
Тому дехто бере візу за одним запрошенням, а перетнувши кордон, переходить до інших посередників з кращими умовами.
– За це ті, хто запрошували, можуть погрожувати анулювати візу, але мало хто з них таке робить, – додав Олександр.
Самі вони перед виїздом домовились з іншим роботодавцем, який запропонував їхати у промисловий регіон Сілезії, де заробити можна більше.
Але за це посередник попросив по тисячі гривень.
– Це було варте того, – кажуть хлопці.
Мінімальна ставка для наших заробітчан у Польщі – 8 злотих за годину «чистими». За місяць виходить «гола ставка» у 1 750 злотих (за нинішнім курсом у сім гривень за злотий – понад 12 тисяч гривень).
Таку платню дають на найгірших вакансіях – переважно сільськогосподарських роботах. У промисловості платять більше – від 9-10 злотих на годину.
Хто найбільш спритний і потрапить на будівництво чи більш-менш кваліфіковану роботу, особливо у північних містах або Варшаві, мають на кілька злотих більше.
Рецепт схуднення
Хлопці потрапили у промислове місто Тихи на завод, який виробляє вузли для автомобілів різних марок.
2016 року завод через трудових посередників набрав перших 45 працівників з України.
Місто входить до спеціальної економічної зони Катовіце. Завдяки податковим пільгам тут відкриваються машинобудівні підприємства.
– У нас плата 9,5 злотих на годину і ставка десь 2 тисячі, це якщо працювати мінімальні 8 годин на добу. Якщо працювати у вихідні і по 12 годин за зміну, можна і 3,5 тисячі мати, – розповідає Олександр.
За нинішнім курсом злотого до долара на рівні 4,15 – це близько 800 доларів.
Вдома вони заробляли учетверо-вп'ятеро менше.
Чоловіки визнають, що шалений темп роботи витримати важко.
– Але інакше грошей не заробиш, – зітхають Олександр і Анатолій. Вони за півроку скинули більше ніж по 5 кілограмів кожен.
– Деякі мужики і по 20 кілограмів скидали, – розповідають рецепт дієти хлопці: шість робочих днів на тиждень по 12 годин.
Все легально
Але що подобається хлопцям – зараз робота у Польщі у багатьох випадках легальна, а самі вони захищені законом.
Більшість українців, принаймні у Тихах, працює офіційно. За цим стежать контрольні органи.
Із платні у 3,5 тисячі злотих на місяць роботодавець відраховує близько 1300 злотих податків.
Техніку безпеки контролюють дуже суворо, а в разі травм – повністю оплачують лікування.
– Одна дівчина палець у верстаті пошкодила. Медична страховка все покрила, а спецкомісія ретельно розслідувала, чому стався інцидент, – згадує Сашко.
На заводі стимулюють сумлінну працю. За старанність і відсутність зауважень щомісяця виписують премію 300 злотих.
Таку ж премію дають раз на квартал, якщо немає претензій.
Понаднормова робота – більш ніж 8 годин – оплачується у будній день з надбавкою 50%.
У суботу надбавка на всі години роботи складає 100%, а в неділю – взагалі потрійна платня.
– Ми і в неділю працювали би, але українців на таке рідко кличуть. У неділю переважно працюють поляки, – скаржиться Олександр.
«Комфортне життя»
Попри важку фізичну працю, хлопці життям у Польщі задоволені.
– Місто гарне, комфортне, заробляємо, можемо собі дозволити і м'ясо, і сир, і пиво інколи, – хваляться вони.
Ціни на продукти, як кажуть заробітчани, не набагато вищі за українські.
Ще у містечку є своя футбольна, волейбольна та хокейна команди, є льодовий палац.
– Тут все так розвивається, що не вистачає працівників. Свої переважно поїхали на роботу у Німеччину, – пояснює Олександр.
Він каже, що у них на виробництві багато поляків, але це переважно малоосвічені і некваліфіковані люди.
Загальний рівень освіченості у них, як стверджують хлопці, нижчий за українців, багато з яких мають вищу освіту.
Квартирне питання
Проблема з житлом – одна з найактуальніших. Багато компаній або посередників його надають, та це переважно забиті під зав'язку гуртожитки.
– Нас поселили у жахливий хостел, вісім людей у кімнаті, всього кілька туалетів на декілька поверхів, – згадують Олександр та Анатолій.
Домовившись з кількома колегами, вони зняли квартиру. Вона коштує десь по 500 злотих з людини (3,5 тисячі гривень).
– Це багато, але жити в гуртожитку нестерпно, – визнає Сашко.
Навіть у малих містечках Польщі після великого снігопаду оперативно чистять дороги і доріжки, посипаючи їх піском
«Живемо учотирьох в одній кімнаті, ще дві жінки в іншій», – заводять хлопці до помешкання.
Показують ремонт – вище середнього, є вся техніка на кухні. Хлопці задоволені.
У кімнаті живуть із Максимом з Херсона та Василем із Черкащини – всі зовсім молоді.
Кожен має свою історію, але це їхні перші спроби заробітків у Польщі. Всіх змусило поїхати з України безгрошів'я.
Повертатись не можна залишитись
Максим щойно з України, привіз української горілки. Хлопці готують вечерю, нарізають олів’є, запікають у духовці м'ясо.
За вечерею тільки і розмов про те, як далі залишитися тут на заробітках.
В Олександра і Анатолія невдовзі закінчується піврічний термін роботи. Треба повертатись додому.
За стандартною процедурою треба чекати півроку, щоб їхати знову за новим запрошенням.
– Все одно за півроку дома нічого не знайду, треба швидко повертатися, – наполягає Анатолій.
Для цього українці мають дві опції: спробувати дістати «воєводське запрошення» або навіть «карту пОбиту».
Воєводське запрошення затверджує влада вищого рівня, і його отримати не так просто. Воно дає право щонайменше на рік роботи.
На нинішньому заводі керівництво відмовилось його зробити, тож хлопці шукають інші опції.
Ще кращий варіант – «карта побиту», яку дають за спеціальним зверненням роботодавця. Вона дає право на три роки роботи.
– Карта побиту - це круто, – повчає Анатолій 22-літнього Василя.
Той вдома пройшов конкурс у патрульну поліцію. Деякий час там працював, але робота не склалась.
У місті Тихи машинобудівні заводи почали запрошувати українців
Зараз один з роботодавців погоджується зробити йому омріяну карту.
Але той сумнівається – перший час доведеться працювати за мізер.
«Жодних конфліктів з поляками»
Хлопці дивуються, коли спитав, чи виникають конфлікти з місцевими на тлі історичних суперечок між країнами.
– Жодних проблем, ніхто нам і слова поганого не сказав. Ставлення поляків до українців хороше, – наполягає Сашко.
У цьому регіоні проблеми з робочими руками, українців цінують, якихось ідеологічних протиріч не виникає.
– Якось стоїмо на зупинці автобусній, говоримо українською. А тут п'яний поляк почув, почав кричати «Люблю Україну!» і обніматись, – згадують хлопці.
Повільна українізація
Українців тут дійсно багато, розповідає Максим, і каже про створену «українську громаду», яка допомагає розв'язати юридичні проблеми.
«Міжгалузеву профспілку українських працівників у Польщі» створили у 2016 році. Долучитись до неї вартує 10 злотих.
Поки що хлопці до цього кроку не дозріли – тільки обговорюють.
– Он бачиш балкон напроти – там теж наші знімають, то вони нам кричать: «Слава Україні!», а ми: «Героям Слава!», – показує Сашко на сусідній будинок.
Точних цифр хлопці не знають, але масштаб заробітчанства уявляють.
– Іду якось по Тихах, бачу – сидить мій колишній колега із нашого маленького цеху в Смілі, – розповідає Олександр.
Він допускає, якщо у малих Тихах можна зустріти колегу з колективу в кількадесят людей, то що відбувається у більших містах?
Навіть на їхньому заводі з'являються демобілізовані з АТО, які також вирушають на заробітки.
Про потік українців може свідчити і розвиток транспорту.
Візи до ЄС зараз в Україні популярний товар
За останній рік авіакомпанія Wizzair відкрила рейси з Києва в чотири польські міста, а також відкриває переліт зі Львова до Вроцлава.
Автобус до Варшави взагалі стає чи не найпопулярнішим міжнародним маршрутом, який рекламують в українських містах.
Назад у Польщу
На запитання, чи помітне для них збільшення кількості українців за останні місяці, хлопці відповідають ствердно.
Наступного дня ми їдемо в офіс компанії з пошуку персоналу одного з місцевих заводів. Там нібито пообіцяли видати бажане «воєводське запрошення».
– Це не посередники, погодились зробити запрошення, хоча довелось трохи заплатити за послугу, – розповідає дорогою Олександр.
Анатолій додає, що за воєводське запрошення вони у конторі сплатили по 100 злотих, а в Україні дехто купує його собі за 350 і більше євро.
– Хтось непогано наварює, – посміхається він.
У конторі хлопцям пообіцяли, що документи вже здали, і до кінця місяця запрошення буде готове. Якщо не встигнуть до їхнього від'їзду в Україну, то надішлють поштою.
Хлопці сподіваються, що на новому заводі отримуватимуть більше. До того ж, від 1 січня у Польщі встановили нову мінімалку – 12 злотих за годину «брудними».
Хоча Олександр та Анатолій до кінця не розуміють, чи пошириться ця норма на заробітчан-українців.
Вони вже вирішили побути вдома в Україні кілька тижнів чи місяць і знову повертатись у Польщу. А для цього потрібно зробити ідентифікаційний код для податкової.
Заходимо у місцеву податкову службу, хлопці заповнюють анкету, і за годину всі документи вже подані.
Хлопці вже пристойно говорять польською. Для оформлення документів вистачає – вчаться досить швидко.
Вирішивши всі справи, вони повертаються додому пообідати, щоб о шостій вечора йти на чергову 12-годинну робочу зміну.
– А все ж, воно того варте? – запитую наостанок. Адже зрозумів, що надто багато грошей додому вони не привезуть.
Усі в один голос кажуть, що варто.
Побачити світ
– Звичайно, щоб привезти більше – треба у всьому обмежуватись: їсти дешеві сосиски, жити в хостелі, нікуди не ходити, без цигарок і пива, одяг не купувати, – розмірковує Анатолій.
Він намагався постійно надсилати частину платні додому, і не зміг назбирати багато.
– Для нас цей перший раз – ознайомчий, подивитись, життя спробувати, зачепитись, а далі будемо заробляти, – сподіваються друзі.
Українські заробітчани мають змогу дешево подорожувати європейськими лоукостами
Вони тільки відкривають для себе можливості подорожей, хтось уже навіть літав у Німеччину. На лоукостах можна з аеропорту Катовіце злітати у багато європейських міст.
Національна польська робоча віза дозволяє подорожувати по ЄС без права на роботу.
Заробітки дали можливість їм уперше побувати в ЄС і подивитись на світ.
– А що зараз робити вдома, роботи практично немає, а якщо є, то платять копійки. Аби хоч тисяч 7 заробляти, можна повертатись додому, а так будемо працювати у Польщі, – каже Анатолій.
Перспектив в Україні для себе хлопці поки що не бачать.
А на вокзалі у Катовіцах – знову групи українців з рюкзаками, які намагаються зрозуміти, як доїхати до їхнього містечка «на працю».
Передрук із ВВС Україна
рекламаЦікаві новини звідусіль
Коментарі
Выставь свою фотку, бульба - я ее прицеплю на педаль тормоза
зомбику. Поляки їдуть щоб заробити а українці щоб вижити під запроданцями. Тобі звісно не зрозуміти бо ти на дотації хазяйнів гавкаєш і вони тобі під ноги кістку за барського столу кидають. Але на щастя таких як ти шакальчиків серед українців не багато.
А тобі, ***, все приємно, що схоже хоча б на якусь проблему для України?
Звичайна міграція трудових ресурсів - з тієї ж Польщі багато хто їде на заробітки в Німеччину.
А в Україні багато заробітчан з Кореї, росії та інших країн.
Высшее руководство очень заинтересовано ещё и в том,чтобы,как можно меньше было в Украине людей,знающих себе цену,на момент их вечного(как они очень хотят)нахождени я у власти,а с холопами, эта бандота(власть) чувствует себя очень даже комфортно.
Стрічка RSS коментарів цього запису