«До кожного ефіру готувалася, як до курсової роботи», – ді-джей Ірина Шумахер (АУДІО)

10 травня 2012, 21:05 Леся ЩЕРБЕНКО

На радіо «101 Далматин» нинішній музичний редактор Ірина Шумахер – справжній «ветеран». Бо працює ведучою вже понад 15 років. Щоправда, тоді радіо називалося по-іншому – радіо «Ютар».

– Перше моє звучання на радіостанції було, коли я співала рекламу. Вона тоді звучала по всій Україні, бо це була радіомережа. А коли вже «Ютар» став самостійною радіостанцією, то мене взяли на роботу як випускового редактора. Була своя програма «Ранкова кава». Ми перші, хто вийшов у Черкасах в прямий ефір, – розповідає Ірина.

Ірина настільки емоційна і життєрадісна, що навіть не віриться, що у неї вже не просто дорослі діти, а навіть є онук. До речі, всього на 2 роки молодший за її меншого сина. Ірина жартує: дядько з племінником у школі будуть поруч навчатися. А ще в бабусі-ді-джея – безліч талантів. Вона співає джаз та авторські пісні на кількох мовах, за що неодноразово перемагала на всіляких конкурсах. А ще – малює олівцем портрети. Каже: в родині всі були талановиті. Тато був художником та інженером, дід також малював. А брат – ще з дитинства захоплювався музикою. Привчав до цього й Ірину.

– Він мене садовив посеред кімнати, вмикав пластинку, і я мусила слухати – хто це грає, як грає, – усміхається Ірина. – А загалом вперше я потрапила на радіо ще в 7 років. – Це був 70-й рік. Був якийсь конкурс серед дітей і мене запросили на запис. Вперше побачила студію на обласному радіо. До речі, записали мене аж з 10-го дубля. Тоді, правда, свій голос не впізнала. Та й зараз у запису голос дуже відрізняється, але я знаю, як він може звучати, бо постійно прослуховую свої ефіри. Вважаю, це найкраща школа, коли сам бачиш свої плюси і мінуси.

– Пам’ятаєте свій перший прямий ефір?

– Так, дуже добре пам’ятаю. Це було 24 вересня 1998 року. Досі ми виходили в запису. Вели ефір з Вадимом Шумахером, з яким потім, до речі, одружилися. Я готувалася до ефіру дуже ретельно, бо виходили не через 3 пісні, як зазвичай, а через кожну. Тоді не було комп’ютерних програм, все доводилося робити самотужки. Я готувала щодня матеріали, добирала новини.

– А який ефір був найважчим?

– У нас була програма МС-клуб, під час якої слухачі пробували себе в якості ді-джеїв. Переможців ми запрошували в студію. І ось був ефір, коли гостями студії була ціла команда КВН, ця людина, яка себе пробує ді-джеєм, тобто 6 осіб сидять. А в мене плей-лист, за яким треба слідкувати. У перерві – спілкуватися з гостями і приймати замовлення, читати смс. Ритм був шалений, але я дуже задоволена, що жодного технічного промаху не сталося.

– А досі хвилюєтеся перед ефірами?

– Інколи дійсно мандраж буває. От я за освітою російський філолог. Перед роботою на радіо викладала в ЧДТУ російську для іноземних студентів. Перелаштуватися вести передачі українською для мене було дуже важко. Я й зараз не можу сказати, що ідеально розмовляю. Переборюю труднощі, але адреналін з’являється. Ці ефіри спочатку були дійсно, як перші, дуже хвилювалася, бо українською говорю повільніше, а для мене дуже важливо, аби зберігся темп, інтонації, щоб я не втратила свою індивідуальність.

– Якщо порівняти вашу роботу зараз і 15 років тому, що змінилося найбільше?

– Відбулося дуже багато технічних змін. Тоді комп’ютер був розкішшю. Ми працювали з міні-диском, з програвачами. Усе вручну. У туалет можна було збігати, поки звучить пісня. Тобто ставиш її подовшу, щоб встигнути. Бо треба перейти на іншу пісню. Це була ювелірна робота. І, до речі, можна було впізнати, який ді-джей працює, бо помічався вплив індивідуального смаку. Робота була складна, але дуже цікава. Повідомлення отримували на пейджер, а до телефона підставляли мікрофон, щоб чути слухача. До речі, ефіри зі слухачами були тоді дуже популярні.

Колектив радіо «Ютар». Ірина – друга ліворуч

– А музичні вподобання черкащан якось змінилися з роками?

– Музичний формат загалом дуже часто мінявся, з жовтня ми його змінили. Зараз 75 відсотків – це сучасна зарубіжна, російська та українська музика. Але ми не забуваємо і про старі пісні, бо без поваги до нашого музичного минулого себе не уявляємо. Старі, перевірені часом хіти, до речі, і мають найбільшу популярність. Щодо слухачів, то, мушу відзначити, що смак став більш вибагливим, відчувається більш висока планка.

– Який найдовший час провели в ефірі?

– Мабуть, що 5 годин поспіль. Це були програми ще на «Пріма-радіо», називалися «Family Club», ми вели їх з донькою Женею Левіною. Програми були щодня на різну тематику. Пам’ятаю: приносила купу літератури, до кожного ефіру готувалися, як до курсової роботи.

– А як вдається вживатися удома двом радійникам? Маю на увазі вашого чоловіка.

– Вадим зараз працює не на радіо, а на телекомпанії «Вікка». Хоча дійсно, ми довго працювали разом. Але він дуже спокійна людина, йому можна доручити будь-яку роботу. У нас дивовижна гармонія, не було навіть дрібних конфліктів, хоча він значно молодший за мене. Разом ми вже 11 років, є спільний син Кірюшка, він закінчує третій клас. Завдяки Вадиму я освоїла тонкощі сучасної музики. Ми обоє вчилися в музичній школі, я граю на фортепіано і на гітарі, а він на гітарі і на баяні.