Фомічова: Місто, неприязне до дитини

Що б не робила держава для покращення демографічної ситуації, однак міста наші, здебільшого, неприязні до дитини. Відійти на деяку відстань від дому для багатьох матусь стає місією неможливою, і мама з малям часто стають заручниками чотирьох стін.

Якщо ви все ж та щасливиця, яка змогла вийти з під’їзду з дитиною у візочку – вітаю. Ви пройшли перший рівень. Однак якщо мама проживає у будинку, збудованому за радянських часів, а таких, нагадаю, більшість, очікуйте завузького ліфта, високих сходинок перед під’їздом, вузеньких коридорів. Хто казав про фітнес після пологів? Навантаження на всі групи м’язів чекають на вас. Я спускала візочок з дитиною з третього поверху сходами без ліфта, і гуляла з нею на вулиці якомога довше, аби тільки відтягнути момент, коли доведеться піднімати на гору.

Перешкода друга – бордюри. Вони ж – поребрики. Якщо ставитись до них із гумором, то можна сказати, що тренуємо дитині вестибулярний апарат. Однак з’їздів-пандусів на пішохідних переходах украй мало. Тому перейти дорогу – як біг із перешкодами. Точно водійські права на управління дитячим візочком треба видавати. Особливих навичок потребує перехід дороги на світлофорі з поребриками. Адже за поребриком, як і перед ним – обов’язково вибоїни. Тому я б узагалі перекрила рух, аби натренуватися. А то поки подолаєш незнайомий перехід, сім потів від хвилювання зійде – колона автомобілів, для яких загорівся зелений, чекати хоче не дуже.

Магазини. У багатьох із них одразу написано: вхід із візочками заборонено. І на тому дякую. А на деяких – як знущання: пандус є, але проїхати по ньому неможливо. А якщо й можливо, то одразу за ним – двері, за півметра – сходи, а через півметра після сходів – знову двері. Як би ти не старався, подолати цю смугу перешкод не зможеш. У моєму районі в одному місці шість аптек. І тільки в одній з них («МедСервіс» − я не рекламую, просто молодці) я можу зайти з візочком комфортно. Узагалі неможливо увійти в дитячу аптеку, як не дивно. Про соціальну аптеку взагалі мовчу. Там без варіантів навіть без візочка. Тільки сходи з двох боків.

Поліклініки. Не можу говорити за всі. Ми стоїмо на обліку в тій дитячій поліклініці, що на Теліги (колишній Конєва). Там чудовий пандус. Однак щойно дістаєшся ним до дверей, як красується напис: «Вхід з візочками суворо заборонено». Цей надпис ще біля ліфта, в який теж не можна з візочком. Саме тому я стала слінгомамою. Але дитину треба роздягнути, прийти з якимись речами. Після такого «ласкаво просимо», не хочеться ходити туди взагалі, що ми з Надійкою успішно і робимо, користуючись послугами приватного педіатра. Багато-де бачила таблички «Лікарня, доброзичлива до дитини». Таку ж табличку я б вчепила нашому місту. Тільки перефразувала б: «Місто, неприязне для дитини».

Говорити можна довго: про транспорт, про відсутність кімнат матері й дитини, про… Чомусь про простір без бар’єрів говорять тільки в контексті інвалідів-візочників. А мами… Мами надто зайняті, щоб заявити про свої права. Та й діти ростуть дуже швидко

Юлія Фомічова, журналістка

*передрук з сайту "Нова Доба"