Декілька разів сідав за клавіатуру, що б написати, але... літери не складаються до купи... Сказати, що емоції переповнюють - це нічого не сказати!... Біль... Ком у горлі... Плутаність думок... Спогади такого надавнього минулого... Скажена ненависть до рашенського царька, який уявив себе володарем світу та людських душ!...
Кожного дня, читаючи інформацію про загиблих Героїв, серце наче завмирає і боляче тисне... А зараз тим більш.
В боях під Іловайськом загинула Людина, яку я знав, нажаль, лише невеликий проміжок часу. Але цього часу мені було достатньо, що б вгледіти щирість душі, відкритість серця, жизнєлюбство, простоту й невимушеність у спілкуванні та багато інших чудових якостей мого нового товариша. А коли я згадую його спілкування з моїм чотирьохрічним сином і те, яке справжнє задоволення вони обоє від цього отримували, то ледь стримую сльози
Його ім'я - Володимир Іванович Ложешніков. Ми познайомились під час виборів, йшли в одній команді як кадидати у депутати Черкаської міської ради.
Ось, що він писав у передвиборчому листі про себе: "Ложешников Владимир Иванович Несколько слов о себе: 52 года, родители рабочие. После окончания школы в 1979 году, служил в рядах вооруженных сил. В 1984 году был принят на службу в органы внутренних дел. Закончил в 1989 году с отличием Таллиннскую специальную школу милиции, а в 1997 году Национальную юридическую академию им. Ярослава Мудрого. В г. Черкассы служил в подразделениях уголовного розыска на различных должностях, в том числе был заместителем начальника уголовного розыска Сосновского района г. Черкассы. Женат, имею сына и дочь. После увольнения из органов внутренних дел, занимаюсь предпринимательской деятельностью. В связи с угрозой целостности территории нашей Родины, совместно с товарищами занимаемся гражданским формированием по охране общественного порядка для защиты города от экстремистских и террористических проявлений. Баллотируюсь на округе, где проживаю более 20 лет. Главным в своей жизни считаю быть открытым, быть верным своему слову и, чтобы было не стыдно за свои поступки. Научить ребенка переходить дорогу на зеленый свет можно лишь в том случае, когда сам идешь на зеленый свет. Руковожусь этическим правилом - относись к людям так, как хочешь, чтобы относились к тебе. Как житель г. Черкассы хочу, чтобы наш город развивался не на словах, а на делах людей, отвечающих за работу на своих участках. Улицы должны быть чистые, освещенные. Дворы ухоженные. Предпринимателям нужно развивать экономику, а не бояться за свой бизнес. Правоохранительные органы должны охранять закон и порядок. Проблем хватает. Все это можно сделать, когда власть станет подотчетна черкащанам, когда будет ежемесячная отчетность об использовании бюджетных средств, когда будут проводиться публичные обсуждения необходимых дел, с учетом мнения горожан. Крайне важно обратить внимание на развитие спортивных секций, различных кружков, чтобы наши дети росли здоровыми, сильными, умными и жизнерадостными. Проведение тендеров на обслуживание будь то детских садиков, школ, других учебных заведений или на укладку нового асфальта на улицах города, обязаны проводиться публично. Знаю, у нас много специалистов - хозяйственников, знающих свое дело, умеющих работать и нести ответственность за свою работу. Среди этих специалистов много молодежи, желающей помочь своему городу. Публичность уничтожит коррупцию, отсутствие коррупции приведет к улучшению благосостояния, как города, так и горожан. Сейчас такое время, когда мы можем, объединив свои усилия продолжить строить Наш город для нас и наших детей. Когда мы и наши дети сможем гордо говорить: « Я живу в прекрасном городе и имя его – Черкассы!» Имею честь и ответственность за свои слова, и за свои поступки."
Майже одразу після виборів він добровольцем вступив до лав батальйону "Донбас" і вирушив захищати суверенітет та спокій нашої держави. І ось його не стало...
До мене дійшли лише деякі невеликі подробиціі того, що відбулося із ним під Іловайськом: був поранений в стегно; через постійні обстріли вражої артилерії не могли його відправити в тил, а через відсутність відповідних медикаментів пішло зараження крові і, як наслідок, гангрена; в полон росіянам здаватися відмовився.
Головою розумію - "це ж війна", а душа вірити відмовляється...
Є дружина, діти, друзі, родичі, колеги, просто товариші і, напевно, дехто з них із болем та слізьми питає: "Чому він?! За що?! Чому взагалі?!"... Але я гадаю, що Він сам відповів на всі ці запитання у перших двох словах останнього речення свого передвиборчого листа: "Имею честь!..."
Таким він був і таким назавжди залишиться у моїй пам'яті та серці! Щирі співчуття родині, близьким та рідним. Земля тобі пухом, Володю... Вічна та світла пам'ять! ГЕРОЮ СЛАВА!!! Прощання з Володимиром Івановичем відбудеться в неділю 7 вересня у Черкаському будинку трауру (по бул. Шевченко, 155), вхід з вул. Котовського.
Олександр Гуменний, актор Черкаського драмтеатру імені Тараса Шевченка
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису