Макеєв: «Дежавю»

«Дежавю» - (фр. déjà vu)  - психологічний стан, у якому відчуваєш, що «ми це вже проходили»J.

Так. Міська рада так і не зібралась на чергово/позачергове засіданняJ.

Чи збереться Черкаська міська рада у цьому складі до нових виборів взагалі – це вже питання.

«Горщики вже побиті», - Бурдонос ( майже екс заступник міського голови), заявивши як першопричину «Заяви» те, що «за її спиною ховаються у питаннях «Нової Якості», майже грюкнула дверима.

ТА пішла … у відпустку.

З можливим звільненням.

Але … все може бути. Тому гармонічно вписується в сюжет про «черкаську санта – барбару»  «ІваноВасилічівське»J:«Ну , прощай, Шурік!:-) Только ты меня пока не выписывайJ Всё таки – мало ли что может случитьсяJ».

І дійсно.

Все може бути.

Бо вже було.

Дежа вю.

11 місяців без сесійних засідань  пережили Черкаси 2 роки тому.

Та тоді все змінила «Канівська сесія».

Та що ЦЕ тоді було?

Як на мене – це був надмірний прояв цинізму і зухвалого поводження із державністю.

Держава ТОДІ ( ще з тим президентом) це «схавала».

Новий президент заявив про 19 кримінальних проваджень черкаського мера, і, як годиться, на суд не з’явився, та (можливо це і не пов’язано J), після «відкладеного судочинства» у Печерському суді, до будівлі Черкаської міськради висадився потужний десант… перевіряючих…

Війна проектів?

«Пани чубляться, а в холопiв чуби трiщать».

Fais ce que dois, advienne, que pourra  - «Делай как должно и будь что будет!», - гасло від Марка Аврелія сотні років популярне у всьому світі. Хоч, кажуть, що в оригіналі воно було трішечки іншим: « Роби що повинен, і здійсниться те, що має бути».

А на що ми очікуємо? Що має бути?

Новий склад міської ради?

Новий міський голова?

Та згадується «крилате» від Крилова ( чомусь спочатку згадують то одного, то іншого телеведучогоJ Такі часиJ):

«А вы друзья, как не садитесь,

Всё в музыканты не годитесьJ».

Коли думаєш про Майбутнє своїх дітей/ онуків/ правнуків,- тоді все стає на свої місця.

Просто роби що можеш…

Я просто подав позов до суду про те, що «Канівська сесія» - це брутальне зухвальство, якому не має місця у цивілізованому світі.

Все просто.

З маленької брутальності починається Велика Ганьба!

А зухвалий Шабаш на сакральній для всього українського Чернечій Горі, - це плювок в обличчя нації.

Витертись і йти далі?

НІ.

Потрібно зупинитись.

І визначитись.

А далі ми підемо.

Головне – не проходити мимо ганьби.

Вірю і В Україну, і в її Майбутнє!

Валерій Макеєв, черкаський юрист, журналіст, громадський діяч

*для "Прочерку"