Земля під Замковим узвозом пішла. Цього варто було очікувати – не просто так підприємець вкладає кошти в нерухомість, витрачається. Так існує бізнес. Оскільки мецената, який би повернув вкладені кошти і вклався в розбудову музею на цьому місці, не знайшлося, то це було питання часу.
Зараз лише лишається сподіватись, що «Надія» та родина Казарянів (і депутат міської ради Нарек Казарян) оплатять роботу археологів як це належить, а Черкаський національний університет в особі депутата Черкаської міської ради, проректора, колишнього декана Історичного факультету Василя Мойсієнка запланує проходження археологічної практики студентів саме на цьому об'єкті (особливо з огляду, що сам Василь Миколайович підтримав таке рішення ЧМР).
Це видається логічним способом порятунку історичної пам'яті в місті, де у владі купа випускників історичного факультету, де колишній декан історичного факультету – депутат міської ради, де при Черкаському національному університетові діє Інститут міжнародних відносин, історії та філософії як структурна одиниця, та ще є купа різних інститутів та інституцій – як організацій науково-дослідної роботи. Загалом це логічно в місті, де за комунальні кошти в кількох кімнатках на кількох ставках животіє спеціалізований Музей археології.
А надто це логічно в місті, де про історію дальше ніж в 200 років в минуле майже нічого не відомо.
Замковий узвіз як незабудовану територію місто втратило тоді, коли «Надія» вирішила там будуватись. Останнє рішення депутатів ЧМР, що легалізує забудову, – це, на жаль, лише формальність, що має вигляд розв'язання проблеми, рішення якої ґрунтувалося в питанні часу. Зараз потрібно не дати знищити історію, що лежить в землі.
Ярослав Нищик, колишній секретар Черкаської міськради, випускник історичного факультету ЧНУ ім. Б.Хмельницького.
Допис у фейсбуці.
реклама
Коментарі
Традиція
А справжньої історичної школи в педінститутуті як не було,так і немає.
Тільки от, якщо прослідкувати за публічною та науковою діяльністю великого обласного краєзнавчого і маленького археологічного, то маленький чомусь далеко попереду, а великий працює лише на зберігання експонатів та обслуговування тих відвідувачів, які ненароком туди самі завітали. Тому маленький може бути проблемою лише для великого музею, коли на його фоні виглядає дуже скромно.
Але не за рахунок бюджету.
"Плодити дрібні музейчики" як раз доцільно. Їх плодять в усьому світі. Саме "дрібні музейчики" і цікаві туристам.
Стрічка RSS коментарів цього запису