Нещодавно не стало яскравої постаті: загинув народний депутат, мільйонер, якого у ЗМІ називали «Волинським олігархом», Ігор Єремеєв. Трагедія сталася під час катання верхи, після чого він декілька тижнів перебував у комі.
У 2015 році журнал «Фокус» оцінив статки нардепа в 95 мільйонів доларів. Лише уявіть! Єремеєв міг купити все! Проте доля розпорядилася інакше.
Коли політик помер, я згадав одну історію: колись травму отримав інший політик – Михайло Бродський. У нього була травма голови. І я пам’ятаю, як тоді, у 2009 році, Бродський писав у своєму живому інтернет-щоденнику, мовляв, «добре, що в Італії… мене встигли у комі довезти до лікарні…»
Принципова різниця між обома нещасними випадками в тому, що Єремеєв отримав травму в Україні, а Бродський – в Італії. Можливо саме через те останній залишився жити, він не став інвалідом, бо йому надали допомогу швидко, якісно і професійно.
А Єремеєв, не зважаючи на свої статки, у найпотрібніший моменти його життя за ним приїхала роздовбана швидка допомога, яка везла його роздовбаними дорогами не кудись за кордон, а в Луцьку міську лікарню. Так, є приватні лікарні, але у найвідповідальніший момент викликали те, що викликали, – карету швидкої допомоги.
Можливо, якби травма сталася за кордоном, то за ним приїхав би хороший автомобіль Швидкої допомоги, обладнаний усім необхідним, з професійними кадрами. Тоді його б везли по хорошим дорогам в сучасну лікарню, а в лікарні хворого б зустріла бригада професійних лікарів. І тоді, можливо, у людини був би шанс на життя. Але все відбувалося в наших реаліях і тому шанси жити були меншими. А скільки б готовий був віддати мільйонер за те, щоб мати більше шансів на життя? Мабуть, усе…
Звісно, це лише мої міркування. І я веду до того, що ні гроші, ні зв’язки у певний момент можуть не допомогти. Коли у найвідповідальніший момент в вашому житті ви стикаєтесь з реаліями сучасної української медицини, то мільйони і мільярди можуть бути зайвими. Адже наша медицина застрягла десь між 60-ми і 70-ми роками. І це насправді дуже жахливо.
Я звертаюся до черкащан, які мають ресурси і можливості: Ви не встигнете полетіти у Швейцарію, коли буде потрібно! Тож давайте не для когось, а для себе зробимо сучасну лікарню з підготовленим персоналом і сучасним медичним обладнанням! Давайте зробимо якісну Швидку допомогу. Не «Газельки» без амортизаторів, а якісні автомобілі! Бо ніхто не знає, хто їхатиме завтра в тій машині: чи мільйонер, чи бідна людина.
Людина не просто смертна, а раптово смертна. І коли кого спіткає якась прикрість – невідомо. Богу все рівно, чи ти багатий, чи – ні.
Вважаю, що перед нами, черкащанами, нині стоїть завдання виправити те, що не було зроблено попередниками за останні 10 років. Ми так і не маємо якісно обладнану лікарню Швидкої допомоги, ми так і не маємо бригад швидкої допомоги з сучасною технікою. І це не лише проблема медицини. Це проблема кожного черкащанина. Це проблема нашої з вами власної безпеки. Бо на місці Єремеєва в подібній ситуації може опинитися будь-хто. І потерпілий стикатиметься в Третій міській лікарні з рентгенапаратом, який є ровесником самої лікарні… з медичним персоналом для якого на першому місці стоїть проблема як нагодувати свої дітей на мізерну зарплату, а постійне професійне вдосконалення є якоюсь примарою…
Тож найперше ми маємо думати про медичні послуги. Ми тішимо себе ілюзією безкоштовної медицини якою бідний не може скористатися…
ДОСИТЬ! Для бідних повинен працювати бюджет, а багаті повинні платити за лікування. У Черкасах є багато людей, які для власної ж безпеки можуть зробити нормальну лікарню, де фахівці отримуватимуть нормальну зарплату. Бо не може професійний хірург отримувати 2 тисячі гривень…
Нам треба створювати фонд! Чому б ні? У всьому світі багаті люди утримують лікарні! Бо це спільний для всіх заклад.
І у нас, разом, є всі шанси кардинально змінити стан медицини в нашому місті і для цього не потрібно чекати що хтось зробить реформу в Києві. Ми тут в Черкасах здатні навести лад і зробити своє життя безпечнішим.
Р.S. Як лікар, який в 2002 році хотів змін в медицині, я опинився в місцевій політиці… і лише зараз отримавши значний адміністративний досвід я знаю як досить швидко змінити ситуацію.
Чекаю на однодумців!
Павло Карась, член ВО "ЧЕРКАЩАНИ"
* передрук зі сторінки у "Фейсбуці"
Коментарі
Що не побачить і вже готовий ратувати
Эта случаем не тот Карась, что уже розбудував городское теплокомунэнерг о? А перед назначением туда директором тоже такие прожекты рисовал
Или может это тот Карась, что 2 года назад грозился искоренить поборы в школах. Может уже прозвитует, что дело доведено до победного конца и родители уже не платят за ремонты в школах?
Лично я узнаю в нем того Карася - генератора идей, за которым даже Билоусов не успевал записывать его "идеи".
По мне работал бы лучше по полученной специальности и избавлял людей от геммороя
Цитаты из текста: "давайте не для когось, а для себе зробимо", "Давайте зробимо якісну Швидку", "нині стоїть завдання", "ми маємо думати", "Нам треба створювати фонд", "кардинально змінити", "Ми тут в Черкасах здатні навести лад", "я знаю як досить швидко змінити ситуацію".
Ну вот Вам Павел и флаг в руки - возьмите пожалуйста и сделайте - Вы же сами пишите "..зараз отримавши значний адміністративни й досвід..".
Разработайте проект и бизнес-план, где все будет в конкретных цифрах и показателях, возьмите на себя роль коммуникатора с "..черкащанами, які мають ресурси і можливості..", презентуйте им этот проект - получите их поддержку и наконец-то через 3 года ВОПЛОТИТЕ ЭТО В ЖИЗНЬ. И тогда все оценят. Или Вы будете просто каждый день выдавать новые ИДЕИ (комментируя каждодневные новости), а кто-то будет делать??
p.s. выборы однако...
Жаба:
- Карась, ты че тут делаешь?
Карась:
- Как что, рыбаков жду!
- Ты че, офонарел, жить надоело?
- Да не, просто мы с крокодилом на охоте - я приманка, а он в камышах заныкался..
Стрічка RSS коментарів цього запису