Іноді на зустрічах з читачами чую чудне запитання: "А хіба Ви, пане Василю, з Києва? Я думав (думала), що Ви живете в Холодному Яру чи принаймні в Черкасах". Еге ж, поставив намет під дубом Залізняка і там живу. Влітку. А взимку в печерах Мотриного монастиря.
Клас! Але, повірте, мене дуже тішить таке запитання і навіть підіймає у власних очах. Дякую красно! У цьому велика частка правди.
Адже Черкаси - це не просто назва міста, це ще й національність, бо саме черкасами нас називали чужоземці пів тисячоліття тому. І сьогодні місто на Дніпрі зберігає козацький дух своїх предків - бунтівний, волелюбний, пронизаний гаслом "Україна - понад усе!"
Те, що Черкаси вже вдруге вручили булаву міського голови Анатолію Бондаренку - це не лише довіра, а насамперед його відповідальність за будучність козацького краю. Коли постійно живеш у своєму місті, не завжди помічаєш, як воно змінюється, кращає, оновлюється, удосконалює власне обличчя. Більше того, нас часто навіть дратують всі оті незручності, пов'язані з реконструкціями і розбудовою. Там перекрито дорогу, там з'яє розрита канава, а ген сіріє обридле риштування.
Інша річ, коли ти приїздиш до улюбленого міста через певний час і раптом бачиш усі його зміни в цілковитій довершеності. Такими недавно я побачив Черкаси - з новими дорогами, з колоритом давнього міста в гармонії з його модерним шармом. А який тут Дніпро, яка сучасна ваблива набережна! Я ж її пам'ятаю ще зовсім дикою...
Їй-богу, я вперше їздив і їздив Черкасами майже без мети - лише для того, щоб надивитися, намилуватися містом, до якого ніколи не був байдужим. Ех, що тут казати: був би молодшим, переїхав би з Києва до Черкас. Майже до Холодного Яру. А може, ще й подумаю.
Це місто - моє!
Василь Шкляр, письменник
*допис з "Фейсбуку"
Коментарі
Ти вже помився "філолог"?
Після того як етнічний вірменин Гео Лерос показав у Верховній Раді середній палець етнічному єврею валоді зільонкіну - може трапитися все.
Ти,ватнику,вже досить непогано пишеш на украінській мові.Для корінного жителя твері це невластиво.Одна поправочка- пальці болять "від" а не "од".Піди помийся.Від тебе березовим дьогтем несе.
До того часу їх вже проведуть у рідні гавані Вірменії. Там будуть і набережні і схили..
Ти що, прицуцень сопливий, з дивана впав, макітрою вдарився? Пальці не болять од віртуальних воєн?
Твой город - какая нибудь задрыпаная тверь.Брысь отсюда ватан.
Застрелись.Не мучайся
Стрічка RSS коментарів цього запису