Вибори: як відволікти увагу від міських проблем

Вибори є настільки сильним соціальним подразником, що частина наших співгромадян у часи найгостріших політичних баталій настільки міцно прикипає до екранів телевізорів, що готова миритися навіть із побутовими і комунальними негараздами. І лише коли пристрасті вщухають, городяни знову помічають калюжі, роздовбані тротуари і спиляні дерева. Є й інші події, приховані від ока пересічних городян – скажімо, тиха заміна-призначення керівника теплопостачального підприємства, яке колись ледь не приватизували, призначення «своєї» людини на асфальтобетонний завод… Словом, той, хто знає, як можна скористатися відволіканням уваги громадськості, обов’язково цим скористається.

Виборчі бої у Черкасах поки вщухли, на що ж пересічні громадяни звертають увагу? Дороги вкриваються щебенево-мастильним асфальтобетоном? Добре, ось тільки температурний режим вже не витримується – невідомо, що з дорогами буде навесні. Певне, тільки в українському місті дороги можуть ремонтувати аж до заморозків. А про тротуари, які укладалися ще за царя Панька, взагалі доведеться поки що забути — компанія, яка виграла тендер на їх ремонт, вперто не дотримується графіку. Звісно, міський голова потім може звітувати, що ремонт тротуарів виконано на 70% (ці відсотки чомусь завжди зосереджені в центрі міста), бо громадськість не візьметься перевіряти. Як і не перевірятимуть кадрові метаморфози колишнього заступника мера, який знову стрибнув у рідні пенати – на «Черкаський асфальтобетонний завод», який очолював до січня 2009 року. Нагадаємо, що саме мер домігся зміни керівництва заводу у 2008 році. Ніби, все законно, асфальтобетонний — це комунальне підприємство, хто ж сперечається? Але кадрова чехарда наводить на певні думки…

І можна не проводити вже жодних громадських слухань з приводу транспортної реформи – яка, нагадуємо, чекає на усе місто навесні. Всі будуть лаятися і проклинати міську владу? А що – та не вперше ж! Перевізники виступають проти? Та їх можна ігнорувати – це, до речі, найулюбленіший спосіб боротьби із неприємними запитаннями у міського голови Черкас. Ну походять, покричать під вікнами, та й заспокояться… Головне – вчасно переключити увагу! Скажімо, з’їздити до Норвегії і захоплено розповідати про тамтешні дитсадки і соціальні гарантії. І – ані словом не обмовитися про зміну керівника теплопостачального підприємства. Яке, до речі, зараз модернізується за кредит ЄБРР. Хоча у 2009 році міську владу навіть суворі кредитні зобов’язання не втримали від здачі підприємства у оренду. Тільки протест депутатів та громадськості змусив приватизаторів відступитися. Проте не факт, що вони вже забули свою ідею. Як свідчить практика, міському голові повсякчас хочеться щось або продати, або перенести, або викорчувати. Що, вже всі забули, що мер хоче продати приміщення виконкому у центрі міста і змусити переїхати мерію у приміщення колишньої тютюнової фабрики? Ну правильно – бо уся земля в центрі міста вже давно або продана, або «здана в оренду на 49 років». А довідатись про це городяни можуть аж через кілька років, як це сталося із будівництвом офісного центру на Хрещатику біля художньої школи, де нещодавно вирубали всі дерева. І все, як виявилось, законно. А ви кажете, вибори…

Степан Двірник, передрук з «Черкаського краю»