У соцмережах розгорнулася дискусія між воїном АТО і волонтером

Дискусія про те, чи потрібно і в якій мірі потрібно допомагати воїнам АТО, розгорнулася у соціальній мережі «Фейсбук».

Фото – із особистої сторінки Павла Прибіша в соціальній мережі «Фейсбук»

Так, боєць АТО з Черкас Павло Прибіш на своїй сторінці у «Фейсбуці» оприлюднив факти, які змушують його соромитися «перед тими, хто знімає останню сорочку або віддає половину пенсії волонтерам для того, щоб допомогти нам (воїнам вАлаха і чаю Акбар) нічого не робити». Водночас він зазначає, що не може «підписуватись за всіх воїнів, котрі захищають нашу землю від московитських окупантів».

Павло Прибіш пише, що «бачив на власні очі» таке:

1. Наші «бідні, голодні» зажрані воїни буцають ногами волонтерські пиріжки.

2. Наші «голодні, холодні» зажрані воїни відкривають мілітарні магазини вдома і продають волонтерську уніформу і т.д. (дякую «Новій пошті»).

3. Наші сонцедайні, краснознамьонні командори гребуть лопатами гроші, користуючись наївністю волонтерів і слабодухістю особового складу.

4. Наші батальйони вирізають метал, віджимають автомобілі (виключно преміум-класу), вимагають викупи, «кришують» бізнес та іншими цікавими способами воюють.

5. Наші «херої», пробувши 3-10 днів в «зоні», приїжджають додому, купляють собі документи контужених учасників бойових дій і відкривають в обласних центрах ялинки, розповідаючи на всіх каналах і в інтерв'ю газетярам, як їм в ОКО втрапило 10 залпів граду, про ГоряЩий ВРАЖЕСКІЙ танк, про те, як вони пухнуть з голоду (до речі, пухнуть так, що вже морди в двері не влазять).

6. Наші вояки знають номер банківської карти для отримання коштів від волонтерів, але мало хто згадає номер Мами, Дружини чи Дівчини...»

У відповідь черкаська волонтерка Катерина Дубрава зазначає, що «війна – це війна», і пані Катерина не виключає, «що таке може бути, є різні люди».

«Але в мене чомусь інформація інша, – наголошує волонтерка. – Хлопчина пише, що «зажрані воїни буцають пиріжки»? А я знаю, як на блокпост привозять 4 хлопцям на 2 дні 2 кг гречки, банку тушонки і 2 солоних огірка. Я знаю, як нашу сушену картоплю так сухою і їдять, бо води просто немає…

За майже 4 місяці волонтерства я жодного разу не бачила домашнього мілітарного магазину. Проте я бачила, як нікчемно виглядає форма, яку видає держава, буквально через тиждень навчань.

Фото – із особистої сторінки Катерини Дубрави в соціальній мережі «Фейсбук»

По 3 та 4 пунктам мені сказати нічого, я «свічку не тримала», тільки цікавить, чи автор допису звернувся до правоохоронців, СБУ, військової прокуратури чи хоч куди-небудь із реальними фактами та прізвищами таких от «героїв»? Бо якщо ні, то це, по-перше, «на заборі написано», а по-друге, якщо такі факти дійсно є, то їх замовчення – це співучасть у всіх тих злочинах, як на мене. А взагалі, мені подобаються пости про кришування бізнесу, я просто хочу побачити той бізнес там, де фактично йдуть чи зовсім нещодавно були бойові дії.

Про те, що можна купити документи учасника бойових дій, я не дивуюсь. На жаль, в нас в країні зміни йдуть дуже повільно. Купа народу, наприклад, повиходила на пенсії з інвалідності, хоча здорові, як коні, а мої реальні знайомі роками тягались по комісіях, щоб довести генетичну хворобу в дитини. Скільки чиновників купили собі посвідчення ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Для нашої країни схема – не нова, тільки привід інший.

Про номер банківської карти – це взагалі феєрично. Жодного разу, жоден солдат чи офіцер не просив у нас коштів. Я особисто, дуже б здивувалася такому проханню. Навіщо в «зоні» гроші???

Взагалі… мені дивні такі пости. Знаєш про злочин – повідом правоохоронцям! Хтось купує/продає документи – туди ж, до правоохоронців. Не потрібна їжа – зателефонуй волонтерам і скажи це!!! Взагалі-то, ми, наприклад, завжди відсилаємо хлопцям тільки те, що вони просять. Десь це їжа, десь це труси, десь шкарпетки, десь ліки, станки для гоління, ліс, вода, цигарки, взуття, сітки, маскхалати. Я особисто розумію, що кожен із хлопців – просто людина зі своїми достоїнствами і недоліками, але саме завдяки їм моя родина святкує Різдво у мирному місті, під мирним небом, і я ЗАВЖДИ буду їм вдячна!!! Якщо хтось готовий перестати допомагати тому, що хтось десь (можливо!!!) пнув ногою пиріжок, то я особисто – ні. Я буду зі своїм військом до перемоги!»