На вчорашній лекції у черкаському університеті письменника і перекладача Сергія Жадана побував і син міського голови Черкас Андрій Одарич. Зайшовши до великої аудиторії, де Жадан презентував книгу «Життя Марії», він скромно сів позаду студентів і слухав з ними поезію. «Прочерк» поцікавився у Андрія Одарича враженням від зустрічі з Жаданом.
– Я прийшов на зустріч, бо у Черкасах відбувається не так багато якісних інтелектуальних подій, а мені хочеться тримати мозок у тонусі. Не можу назвати себе експертом з Жадана, проте нова збірка його поезій видається мені дуже емоційно потужною, відвертою, і, щонайголовніше, надзвичайно доречною саме зараз, – зазначив Андрій Одарич.
На його думку, за останні вже майже півтора роки ми всі так і не мали часу хоча б частково «відрефлексувати наші емоції від подій».
– І саме завдяки мистецтву ми маємо змогу потроху це робити, – каже Андрій Одарич.
При цьому, на запитання, чому Одарич-молодший пішов саме на зустріч письменника зі студентами, а не на вечірню зустріч Жадана з громадськістю, Андрій відповів, що зробив це навмисне: мовляв, розраховував на більш відверту і неформальну бесіду. Власне, на його думку, він не прогадав.
– Так і відбулося, хоча, направду, деякі реакції аудиторії і значна частина питань неприємно вразили своєю «глибиною», – з іронією зазначає він.
На запитання про те, що він нині читає з сучасної української літератури, Андрій Одарич відповів:
– Сучукрліту я читаю не дуже багато, більше люблю зарубіжну літературу, проте у свій час мене досить сильно вразили «Егоїст» Марини Гримич та «Місто уповільненої дії» Анатолія Дністрового. Наразі час від часу полюбляю читати есеїстику Забужко, оповідання Андруховича та поезію Жадана та Ліни Костенко, – зізнався Андрій Одарич.
Коментарі
Ще не було дочки за вышиванием крестиком и какая же она умница-красавица и Жучки, кошки, мышки.
Не читать, а считать
Стрічка RSS коментарів цього запису