Черкаси провели в останню путь загиблого солдата

Прощання із солдатом 57-ої механізованої бригади Збройних сил України, черкащанином Олександром Качуром, який 2 вересня загинув від ран, відбулося сьогодні на Соборній площі Черкас. Поховали бійця на ІІІ міському кладовищі.

Олександр Миколайович, якому 20 вересня мало виповнитися 40 років, 25 липня отримав тяжкі поранення під час нещасного випадку, що стався на навчаннях. Більше місяця лікарі Одеського госпіталю боролися за його життя, але, на жаль, солдат помер.

Провести в останню путь бійця прийшло кілька сотень черкащан, серед яких – бойові побратими та представники військкомату, голова облдержадміністрації Юрій Ткаченко, перший заступник голови обласної ради Валентин Тарасенко, заступник міського голови Черкас Геннадій Шевченко (учасник АТО), курсанти та викладачі Інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля. За заслуги перед Черкащиною голова ОДА вручив родичам загиблого посмертну відзнаку. Священики різних конфесій на чолі з митрополитом Черкаським і Чигиринським УПЦ КП Іоаном відправили поминальну службу.

– Олександр Миколайович брав участь у бойових діях на сході України, – розповів журналістам заступник військового комісара області Олег Захаренко. – Але загинув після того, як бригаду було виведено для відновлення бойової здатності на полігон Широкий Лан (Миколаївська область). Трагедія сталася під час навчань. Олександр входив до обслуги міномету, який з невідомих на сьогодні причин вибухнув.

Розслідування причин цього вибуху триває.

– Олександр загинув під час виконання обов’язків, пов’язаних із проходженням військової служби, а отже його родина матиме всі пільги як родина загиблого учасника бойових дій, – додав Олег Захаренко.

Олександр Качур – представник шостої хвилі мобілізації. Військовослужбовців цієї хвилі, відповідно до заяв вищого керівництва держави, планується звільнити в запас у жовтні-листопаді. Загиблий солдат залишив батьків, двох братів, дружину Наталію й двох синів – 16-річного Нікіту і 5-річного Артема...

* * *

– А це тата несуть? – запитував у родичів убраний у вишиванку малий Артемко. – А він тепер житиме на хмаринці? А як же він там буде, хмаринка ж м’якенька?..