Волонтер розповів історію загиблого АТОвця з Черкащини

Наводимо допис волонтера з незначними скороченнями.

«Сергій Васильович Сиротенко (позивний «Третій») народився 24.12.1977 року у селі Вільховець Звенигородського району Черкаської області. Жив у Черкасах.

1995 року закінчив 11 класів сільської школи, після чого вступив до окремого факультету внутрішніх військ МВС при Національній Академії прикордонних військ у місті Хмельницький. Після його закінчення у 1999 році виїхав із села до Дніпра, де деякий час проходив службу командиром взводу у частинах Північного територіального командування ВВ МВС України.

Війна покликала його, і він одразу зголосився йти добровольцем. З літа 2014-го року перебував у лавах добровольчого батальйону «Донбас» (батальйон спеціального призначення Національної Гвардії України «Донбас»), у складі якого пройшов більше ніж 3 роки війни, у складі якого й загинув.

Він був офіцером і командиром. Але командиром від Бога. Він ніколи не був боягузом, не ховався за спинами бійців, ганяв своїх хлопців, щоб ті постійно ходили у броні, завжди звертався до всіх із повагою, а не зверхньо та презирливо.

«Третій» поважав та оберігав хлопців. Він завжди пам'ятав, кому що потрібно, і намагався виконати чиєсь прохання чи доручення. Турбувався про своїх бійців та намагався увесь час бути поруч із ними. А турбота командира про особовий склад – це дуже важлива риса, яка показує, що це не тільки гарний командир, а в першу чергу, гарна людина.

Сергій Васильович був дуже скромним. Навіть намагався уникати об'єктива фотографа чи навіть камери телефону, хоча не завжди й виходило. Від нього простягався аромат якоїсь сором'язливості у спілкуваннях із представниками ЗМІ, хоча звісно, що у критичних ситуаціях, коли секунди вирішували все, сором'язливість ця кудись випаровувалась, поступаючись місцем твердій рішучості та надійності.

Під час запеклих боїв у Широкиному командував 3-ю ротою батальйону, і там з'єдналися його тактична кмітливість, хоробрість та професіоналізм. Завжди звертав увагу на дрібниці та дуже ретельно готувався до наступного кроку, рішення чи бойового виходу. Завдяки йому 17.07.2015 року в селі Широкине вдалося захопити і вивезти ворожий БМП-2 з повним боєкомплектом, за що він отримав у нагороду табельну зброю. 3-я рота під його командуванням неодноразово ходила у рейди до сєпарів та відбирала в тих їхній БК.

Майор, заступник командира батальйону спеціального призначення «Донбас» 15-го окремого полку Східного оперативно-територіального об'єднання НГУ.

Його шкільна вчителька крізь сльози казала у слухавку: «Сергій був зразком! Мені жоден з учнів так не запав у душу, як він. Я не могла намилуватися його здібностями та вольовим характером, у якому щедро зійшли паростки чесності, доброти та почуття справедливості. Зі шкільної парти у ньому вже було видно майбутнього сильного та чуйного чоловіка. Я не вірю, не вірю, не вірю, що його вже немає!»

Я не знав його особисто, але теж досі не можу в це до кінця повірити.

Він загинув 1 листопада близько 11.30 в районі міста Мар’їнка Донецької області внаслідок підриву на міні.

Поховання попередньо заплановане на 4 листопада, на Алеї Слави міста Черкаси. У нього залишились бабуся, мати, брат, дружина та троє дітей. Його дружина з дітьми знімає квартиру, бо свого житла її чоловік, який увесь період російської агресії боронив нашу землю, так і не отримав».