Старший науковій співробітник Черкаського обласного краєзнавчого музею Марина Бугеря розповіла про події 1932-1933 років в Україні, ситуацію тих часів в країні, яка була в тоталітарних лещатах СРСР. Зазначено, що Голодомор 1932-1933 рр. був наслідком цілеспрямованого терору голодом, застосованого більшовицькою владою.
Директиви щодо грабування українського селянства засвідчують факти свідомого створення жахливих умов життя для сільського населення, що призвело до фізичного винищення мільйонів людей.
Глибокий слід, залишений Голодомором 1932-1933 рр. в історії України, накладається на слід від сталінських репресій, коли драматичній долі країні співзвучна драматична доля її інтелігенції. Політичний терор в Україні в 1930-х pp. набрав страхітливих масштабів і перетворився на масове знищення найосвіченіших, найактивніших членів суспільства, передовсім інтелігенції, митців слова. Серед них багато наших земляків - поетів «Розстріляного відродження» Олекси Влизька, Павла Филиповича, Михайла Драй-Хмари, Степана Бена.
Учасники зустрічі почули спогади очевидців Голодомору на Черкащині, читали вірш Дмитра Білоуса «Ти кажеш, не було голодомору», вірші поетів «Розстріляного відродження», розповіли сімейні спогади про минулі часи. Черненко Наталія Миколаївна принесла на зустріч та показала присутнім сімейну реліквію. Це «Продовольственный паспорт 1922 года гражданина Черненко Якова Карповича. Село Гречковка Черкасского уезда, Кременчугской губернии», в якому зазначено найменування продуктів, що обкладаються податком, кількість зданих продуктів продовольчого податку, завірених печаткою «Налог выполнен полностью».
Блощаневич Галина Михайлівна розповіла спогади свого свекра, сім’я якого жила в селі Ксаверово Київської губернії, нині Городищенський район Черкаської області. Його баба та дядько вижили завдяки тому, що свекор, як студент ремісничого училища, у 1933 році був на практиці і отримував хліб. Він його ховав, у вихідні дні привозив додому, сам харчувався за рахунок роботи. У товариша батько помер з голоду.
Зазначено, що в родинах учасників зустрічі старше покоління, що було свідком голодомору, практично не розповідало про цей період. Тема була забороненою. Історію треба пам’ятати, показувати приклади виживання, подолання тяжких історичних випробувань.
Недаремно кажуть: «Коли вмирає людина, зникає цілий світ. Коли мільйони ідуть у прірву, зникають цілі галактики. Якщо ти забудеш, за ким б`є цей дзвін, він битиме за тобою...».
реклама
