– Ми, як державна організація, не можемо стояти осторонь тих подій, тому маємо пам’ятати про дії того режиму та аналізувати наслідки, до яких вони призвели. Ми не можемо змінити хід історії, пам’ять – це єдине, що нам залишається, це той борг, який ми маємо віддати поколінню, яке жило у 30-ті роки, – зауважив заступник начальника управління Владислав Бондаренко.
У переддень трагедії працівники управління зібрались в актовій залі, де не лише запалили свічу пам’яті, а й переглянули відповідні документальні кінохроніки, заслухали спогади про ті голодні роки жителів різних куточків Черкащини, почули сумні статистичні дані. Таким чином, кожен з них пройнявся цією трагедією українського народу, впустив її у своє серце і бодай частково заплатив борг перед замученими голодною смертю. Бо має зір лише серце, найголовнішого зором не побачиш.
Олена Башлик
реклама
