Помер відомий письменник із Черкащини

Пішов від нас на 79-му році життя талановитий письменник, драматург і публіцист Сергій Носань.

Про це повідомила у «Фейсбук» черкаська письменниця Валентина Коваленко.

«Сергій Носань народився 1 липня 1939 року в селі Дубинка Іркліївського району Полтавської області, на лівобережжі Дніпра. З 1954 року — це територія Черкащини. Поскільки Дубинка підлягала затопленню водами так званого Кременчуцького «рукотворного моря», то сім'я переселилася до вцілілої Чапаєвки.

Тато загинув на фронті у Великій Вітчизняній війні, мама залишилася вдовою. Перші чотири початкові класи закінчив у своїй Дубинці, восьмирічку — в сусідньому селі Панське, а вже десятирічку довершував у селі Мельники, що знаходилося за 12 кілометрів від Дубинки.

Своїй любові до літератури, географії, історії письменник завдячував мамі, жінці, як на той час, досить освіченій. Вона багато знала напам'ять віршів Шевченка, Пушкіна, розповідала українські народні казки, легенди, дуже гарно співала народних пісень, вишивала, грала в сільському драмгуртку, куди брала й сина Сергія.

Після навчання в Черкаський педагогічному інституті на філологічному факультеті працював викладачем російської мови й літератури. Однак, бажання зреалізувати себе в художньому слові переважило справу вчителювання. На початку 70-х років Носаневі етюди, нариси, оповідання друкують центральні республіканські газети. А в 1973 року його приймають до Спілки журналістів України.

Проте справжня письменницька доля, як вважав Сергій Лукович, почалася з першої повісті «Стежка в зеленому житі», яка мала широкий резонанс, схвальні відгуки відомих критиків.

Сергій Лукович багато уваги приділяв молодим літераторам. Варто зазначити, що серед письменницького кола Черкащини він вигідно вирізняється як драматург. Драми «Остання мить», «Моя любове...», «Судна ніч» поставлені на сценах Черкаського та Запорізького обласних музично-драматичних театрів, мали широкий успіх і громадський резонанс. Писав Носань для юнацтва та дітей.

Сергій Носань - лауреат літературних премій ім. В.Симоненка, ім. Михайла Старицького, заслужений діяч мистецтв України», – пише Валентина Коваленко.