Книга називається «Русалко з куцівських ярів».
– Все почалося, коли я прочитала про Самгородок, своє рідне село, а тоді зацікавилась, хто ж про нього написав. Виявилося, що Тодось Осьмачка. Я стала досліджувати його глибше: спершу була психологія творчості, потім родовід. Бо це рідна кров, зі Смілянщини. У поезії його всі наші рідні слова. Коли його читаєш, то бачиш все своє, рідне. Думала, Боже мій, як така геніальна людина могла бути з такого маленького села як Куцівка. Я його родовід досліджувала по Ташлицьких метричних книгах, по Куцівських, знайшла рідних поета, які мені багато розповіли. І книгу назвала саме «Русалко», хоч в більшості вживають це слово в жіночому роді. Тут пов’язана містична сила. Тодося сприймали як містичну силу. Уявіть, женуть худобу діти, а тут з копиці встає чоловік, скуйовджене волосся, аркуші з рукописами розлітаються, – розповідає Валентина Коваленко.
Декілька примірників книг Валентина Михайлівна залишила для села. Дерево роду, що дослідила поетеса, сягає шостого коліна.
- По лінії Осьмачок я докопалася до Івана Івановича, а по лінії Лукіїв (по материній лінії) до Івана Лукія. До речі, поки досліджувала, дізналася, що мій прапрадід хрестився в куцівській церкві. Дослідила й до того, що з’ясувала - дід по матері Тодося був свідком на весіллі в моє прапрабаби. Далеко-далеко ми з Осьмачкою, може, й родичі, - пожартувала Валентина Коваленко.
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису