Черкащанка Марія Гордіна святкує сьогодні 100-літній ювілей (фото)

Від імені міської влади Черкас сторічну ювілярку Марію Гордіну привітали представники департаменту соціальної політики і територіального центру, вручили квіти і подарунки.

Про це «Прочерку» повідомили у секторі зв’язків з громадськістю департаменту соціальної політики міськради.

Згадуючи своє життя, Марія Василівна розповіла, що народилася в Черкасах, закінчила 7 класів. У роки голодомору тато помер, а вона з мамою, сестрою і трьома братами вижила, бо міняли у ближчих селах речі на продукти: «Я ноги до крові стирала, бо далеко по піску треба було йти».

Вони жили дуже бідно, тож мусіла рано йти підробляти. Але росла кмітливою, тому пішла вчитися у фельдшерсько-акушерську школу, отримала диплом медичної сестри, працювала фельдшером Черкаської інфекційної лікарні. Має звання лейтенанта медичної служби.

Марія Гордіна – учасниця Другої світової війни.  Згадує, як вона ховалася від німців на горищі, а її маленький братик, не розуміючи, що треба мовчати, почав навпаки, голосно гукати: «Німець, німець! Маня там, на горищі!»…

Коли звільнили Черкаси від загарбників, згадує: «Боже, скільки тоді по місту було вбитих і поранених!».

Вона працювала в містобудівельному загоні, будувала черкаський міст через Дніпро. Тут познайомилася з майбутнім чоловіком. Більше десяти повоєнних літ їздила за ним і працювала у багатьох містах колишнього СРСР, працювала у військових шпиталях та лікарнях.

У її службовій характеристиці старшої операційної сестри хірургічного відділення 313 військового шпиталю написано: «Висококваліфікована операційна сестра. До своїх обов’язків ставиться винятково добросовісно і акуратно. Має гарні організаційні здібності і вміє передавати досвід підлеглим. Виконувала обов’язки донорської сестри, гарно володіє технікою виготовлення консервованої крові, її зберігання і переливання. Має достатню теоретичну підготовку і практичні навички у роботі. За бездоганну роботу неодноразово преміювалася, висунута на дошку Пошани».

Із 1957 року, повернувшись до Черкас, Марія Гордіна працювала медичною сестрою в інфекційній лікарні, а на заслужений відпочинок пішла аж у 82 роки. На її пам’яті у лікарні було 9 головних лікарів! Нагороджена медаллю «За доблесну працю», «За перемогу над Німеччиною у Великій вітчизняній війні», «Ветеран праці».

На жаль, власних дітей Марія Василівна не має. Її сім’єю стала родина рідної сестри Лідії. З онуками і праонуками вони завітали на її столітній ювілей – 4 покоління зібралися разом.

«У їхній родині багато довгожителів, – розказує зять Петро Павлович та онучата племінниця Оля. – Її мама прожила 93 роки, трохи до ста не дотягнула. А Марія Василівна дожила, слава Богу.

У неї була подружка, яка прожила 97 років, то вони вечорами любили пішки ходити з Пушкіна, де мешкає Марія Василівна, аж до базару на вулиці Сєдова і назад, за будь-якої погоди.

Особлива риса характеру ювілярки, на думку рідних – її вміння розбиратися в людях. Комунікабельна, не лаялася, намагалася нікого не ображати. Можливо, тому і живе довго.

«Це така людина, яка вміє сама себе організувати, змотивувати, - розказують рідні ювілярки. – Марія Василівна ще обходить себе сама, може зварити щось просте поїсти і навіть потроху порається на присадибній ділянці. Вона завжди надіялася на себе, а не на когось, мала власну думку, життєві принципи. Тобто жінка з вольовим стрижнем і водночас людяним добрим характером».