На своїй першій прес-конференції кандидат у мери Черкас Олександр М’якота викрикував своє прізвище, а двоє похмурих охоронців, що стояли поряд, били себе в груди рукою. Після цієї розіграної сценки журналісти «Прочерку» одразу з’ясували, що пан Олександр насправді є … головним організатором концертів у ПК "Дружба народів". Свого часу цей черкащанин подавав заявку і на участь у телевізійному шоу "БУМ" ("Битва українських міст"). Там у розділі "Професія" він написав: "директор театру ляльок-велетнів". А оскільки кандидат у мери грав свого часу роль Шрека, то й прізвисько таке ж за ним одразу закріпилося. 

Та якщо зі справжньою професією цього чоловіка все було зрозуміло, то запитання «На кого працює цей кандидат?» залишилося нерозкритим. У інтерв’ю «Прочерку» Олександр М’якота доводить, що працює тільки на себе… У це, звичайно, мало віриться, враховуючи хоча б те, що на початку жовтня на передвиборчій акції пов’язаній з так званим озеленення району Митниця Олександр М’якота був помічений «Прочерком» разом із заїжджими працівниками прес-служби кандидата в мери Євгена Влізла (від Партії регіонів). Та й передвиборча програма М’якоти була побудована виключно на критиці чинного мера, а виборча комісія змушена була розглядати купу скарг від цього кандидата на Сергія Одарича.

Олександр М’якота – непереконливий актор. Принаймні, він не зміг переконати більшість, що він справжній кандидат у мери. То якою ж була його мотивація брати участь у виборах? На кого він працював і скільки на свою виборчу кампанію витратив (а може навпаки заробив?) грошей? Яек майбутнє у Шрека-політика? Про це «Прочерк» спробував дізнатися у самого кандидата у мери…

Щоб стати мером у Черкасах, потрібно мати не менше мільйону гривень

- Розкажіть про свій театр?

- Акторами у театрі ляльок-велетнів є мої друзі, студенти, які свого часу навчалися в мене танцювати. Це не професійні актори — там же просто потрібно ходити у костюмах, виготовлення яких я спеціально замовляв, руками махати, плескати, щоб була інтерактивна дія і зв'язок із дітьми. Остання вистава була 23 жовтня  у “Дружбі народів” - “Алекс.Олімпіада”, також є вистава “Шрек на Мадагаскарі”. Ми їздимо з цими виставами по Україні і по Європі.

- У чому полягають ваші обов'язки як організатора концертів у “Дружбі народів”?

- Я вигадую, з яким продюсером співпрацювати, домовляюся про приїзд зірок, готую медіа-план, розписую, які квитки і по якій ціні продавати, тобто, повністю організовую концерти. Можу сказати, що в лютому до нас приїде Валерій Леонтьєв, у березні — Ірина Білик і Сергій Звєрєв та балет “Сухішвілі”. Щодо гурту “Аліса”, то він виявився дуже дорогим. У них новий альбом, і навіть не знаю, чи зможуть черкащани собі дозволити піти на такий концерт.

 - Олександре, які у вас враження від виборчих перегонів?

- Це були для мене перші вибори. Ми почали з шоу, планували закінчити шоу, але для цього в нас не вистачило грошей. Я планував одне, хотілося зробити багато-багато всього цікавого і різного. Тобто, починати з дурниць, і закінчити чимось нормальним. Хотілося показати весь цей абсурд, хто і як у політиці поводиться.

- Скільки коштів вам не вистачило і скільки взагалі коштує задоволення балотуватися в мери?

- У кожного свої витрати. Від п'яти-шести тисяч до мільйона. Так, Одарич витратив близько мільйона. До того ж, у нього піарщики просто суперові. Ця виборча кампанія показала, які розумні і досвідчені в нього піарщики. .

- Кого з черкаських політиків ви вважаєте найкращим актором?

- Неперевершений актор — це Одарич. Він пил в очі черкащанам кидає — чудовий актор. Ну й до того ж — розумна людина, якщо хоче в такі ігри грати, то він знає, як саме в них грати.

- А ви гарний актор?

- Я більше організатор, ніж актор. Бо навіть на першій прес-конференції всі побачили, який я актор. Я відразу сміявся, не витримував. Усі підхопили думку, що я актор. Проте я — організатор. Моя справа — це організовувати людей. У мене програма була початковим шоком. На перший удар у нас виставило коштів, щоб, наприклад, «Митницю» закидати моєю програмою. А на другий удар, де ми показали б що я нормальна й адекватна людина, і хочу зовсім іншого, ніж того, що написав у тій програмі, грошей не вистачило. І мені, звичайно, прикро, що тут у “Дружбі народів” була дільниця, і бабульки сюди заходили, тикали пальцями на мій портрет і казали: “О, цей за проституцію! А він ще й кухар! Ну, нормальна ж людина ніби то!”. Взагалі, в  шоу-бізнесі кажуть, що не важливо, як згадують, важливо, що згадують. А я спочатку був епатажним — хоп, і заявив про себе. А тоді отой випуск “Родинного гламуру” все зіпсував. Це почали більше обговорювати і звертати увагу. Ніхто такого не очікував, що це мене затьмарить. Хтось так гарно придумав, що навіть не зрозуміло, хто це зробив. Одарич намагався знайти і так і не знайшов.

- Може це Партія регіонів?

- Ну, я можу сказати точно, що я спілкувався із активістами з Партії регіонів, і вони мені зізналися, що то взагалі-то не вони. Вони готували інше — анекдоти про Одарича. І мені скільки бабусь потім розказували: всі так нападають на Одарича, мені його так шкода, давайте виберемо його ще. Спрацювала психологія. Мабуть, піарщики Одарича  навмисно це робили для того, щоб його пожаліли і проголосували за нього.

На провулку Декабристів у Черкасах оселі опалюють дровами

- Щось забагато уваги Одаричу…

- Чого я нападаю на нього, бо мені досі прикро, що наступні чотири роки Хімселище залишиться у повному смітті, в холоді. У позаминулому році моїм сусідам відрізали теплопостачання, на провулку Декабристів дровами опалюють! А коли я особисто запитав у Одарича, чому нема теплопостачання, то він просто відповів: нам не вигідно. Через це, можливо, я й ображений. Ще за два роки жодна машина не проїхалася по нашому провулку, жоден сміттєвоз, але виставили рахунок — 300 гривень ви маєте сплатити. За що? За те, що ви договір з нами підписали. Машини не було? Ну, вибачте, що її не було. Зараз же перед виборами була машина. У вересні прийшов рахунок, і тоді ж приїхала перша машина. Ще я Одарича, можливо, не люблю через те, що коли він розпочав таку акцію про популяризацію Черкас, ми йому запропонували ідею — повісити біл-борди. У нас є люди, які стали чемпіонами світу з фітнесу, з танців, зі стрільби, щоб черкащани знали, скільки заслуг є в наших жителів. Одарич відповів, його цитата — у нас чемпіонів як грибів. Це нам не потрібно. Я як корінний черкащанин, хотів би все зробити для того, щоб Черкаси були найкращими. Я їжджу по всій Україні і починаю виставу з того, що питаю, де знаходиться географічний центр Європи. А потім питаю, де знаходиться центр України. Налаштовую, що це велике місто. Коли кажуть Черкаси, дарую подарунок, але кажу, що це не в самих Черкасах, а поряд із Черкасами у селі Мар'янівка. А найкраще місто в світі — то є місто Черкаси, тому що вас вітає черкаський приватний театр ляльок. Глядачі аплодують, і далі ми починаємо розповідь про те, що коли ми їхали з чарівного міста Черкаси, ми знайшли там лампу Аладіна, і я тру цю лампу і виходить джин.

 - Ви писали сценарій?

 - Так. Тому я й кажу, що я Черкаси дуже люблю і всюди прославляю. І тому, коли в жовтні була альтернатива — чи нам гастролювати десь, чи тут поприкалуватися, то я вирішив, що ...

 - Тобто, це великий прикол?

 - Так, але я хотів подивитися, чи можуть наші люди це сприйняти. А також — привернути увагу. І навіть той піарщик, який просто на пару днів до мене приїздив, щоб мені щось розповісти, що можна, чого не можна, каже: чудове місто, але мера в вас немає.

- Це був донецький піарщик?

- (сміється) Я не буду казати чий і який. Просто  багато людей, які приїздять, про це говорять. Ні, ну мій друг якщо може жити в тому місті, то ... Він би мене більше консультував. Але сказав: якщо я тобі розповім усе, то за це мені треба заплатити. Тому не все розповідав. Але розказував, як можна перемогти, за скільки коштів, ми слідкували за перебігом цих подій. Але мені, щоб його послуги оплатити... це було дуже дорого. Тому я щось робив своє, і в мене так вийшло незграбно.

- Знаєте, скільки людей за вас проголосували?

- Ще ні. Думаю, 100-200 максимум. Бо взагалі, мені розказували, що треба було побудувати піраміду: я мав попросити своїх друзів, друзі попросили б своїх друзів, ті — інших.

Бути Шреком – це краще, ніж бути технічним кандидатом

- Зросла популярність вашого бізнесу за цей місяць?

- Все, як і було. Ми їздимо на гастролі по всій Україні, і не тільки по Україні, а й по Європі. За кордоном ми виступаємо, і там уже знають, як правильно казати “Черкаси”, як знайти Черкаси на карті, що шампанське треба пити — друга за друга, третя — за кохання...

- Вас не образило порівняння зі Шреком?

- Ні. Дуже було кумедно, коли всі почали писати, що Шрек лізе в мери.

- Усі й досі думають, що вам гарно заплатили для того, щоб ви балотувалися…

- Тоді в мене питання - цей проект приніс якусь користь тим людям, які мені заплатили?

- Він відволікав увагу від їхніх дій.

- І що — досі не вирахували, від кого я відволікав увагу? Якби я мав відволікати, то треба було б ще щось робити. Вони б написали мені багато акцій. А в мене їх було тільки три чи чотири.

- У інших кандидатів і цього не було.

- Бо вони просто були технічними кандидатами — нічого не робили, але були у списках.

- А ви були технічним кандидатом?

- Я не розумію, що таке технічний, а що таке не технічний. Я просто був кандидатом, який щось робив, прикалувався, спілкувався із пресою. А інші технічні просто сиділи і нічого не робили.

Останнє слово в політиці чи «далі буде»?

- Що означає ваше гасло – «найстрашніше те, що все буде добре»?

- Це моя фраза по життю. Все буде добре. І коли людині погано, я їй кажу: знаєш, що саме страшне? це те, що все буде добре. Людина завжди звертає увагу на останні слова.

- Може ви ще й книжку напишете?

- Ні, але багато людей, які зі мною спілкуються, вони бачать, що я можу багато всього розповісти — я учасник бойових дій в Сараєво (у маршрутках, до речі, їжджу безкоштовно, бо маю посвідчення), я був кухарем, тоді знайшов себе, і мій внутрішній світогляд поєднується із моєю працею. Якщо 10 років я викладав танці, після танців я почав возити сюди артистів, тоді бачив, що промоутери, які можуть возити артистів, можуть інколи влітати на тисячі доларів, як це в мене було, і не один раз, іноді можна вигравати, це все лотерея, тому я вирішив зробити щось своє. Оскільки я все життя працюю з дітьми, у мене це дуже добре виходить, і я дуже чудовий викладач початкових класів, мої учні були чемпіонами України з танців, у перших “Танцюють всі” була моя учениця Наташа Кротова, яка вийшла у фінал. Але мені завжди хочеться то туди, то сюди, проте лишаюся у шоу-бізнесі. І тому, щоб продовжувати працювати на сцені і зробити щось своє, я створив театр ляльок-велетнів. Шрек у нас танцює на сцені, танці лишилися, і багато радості через те, що ми робимо.

реклама