​Вкрадений голос

Романтикам на виборах більше немає місця. Селекція серед сильних, красивих та розумних перестала відбуватись природнім, закономірним та правовим способом. Ключову роль в процесі відіграють тіньові гроші та вміння їх ефективно використати. Якщо раніше вагомою перевагою були стартові позиції кандидата та вдала робота політтехнолога або ж штабу: гасла, імідж, профіль, технологія донесення до кожного виборця своїх «повідомлень», то сьогодні найбільш перспективною є та кампанія, в якій забезпечено брутальну роботу по розгортанню схем підкупу. Як сказав в післяефірних кулуарах один із діючих депутатів від партії влади: «Спрацювало, як під лінієчку», пише «LB.ua».

Самовпевненість опозиційних кандидатів на повторних виборах народних депутатів у 5 проблемних округах є однією з найбільших їх помилок. Інший прорахунок – невміння протистояти підкупу. Здавалось би, отримавши в 2012 році високі показники підтримки з боку громадян, справа за малим: оголосити дату виборів та втриматись в статусі зареєстрованого кандидата. В розрахунок не брався той факт, що загальнонаціональна кампанія річної давнини не може відтворитись рік по тому, якщо політики не вкладуть всі зусилля в мобілізацію кожного з тих громадян, що ходили голосувати не так давно. Схема кампанії опозиції зводилась до агітації, виступів на локальних майданах та активності в день голосування. Всі ці заходи перекреслили гроші, витрачені опонентами на підкуп, зокрема в 223 (Київ) та 194 (Черкаси) округах. Коротка кампанія, яку подекуди розгортали кандидати за місяць до дня голосування засвідчила реальні важелі впливу на громадян – і цим переконливим аргументом стала гривня. Ще більш цинічно виглядає цей факт на фоні Євромайдану.

Як працює підкуп

Схеми підкупу та контролю за волевиявленням виборців доволі банальні. Більшість із них відтворюють організаційну логіку мережевого маркетингу. Піраміда підкупу вибудовується з невеликих організаційних груп різної чисельності: п’ятірки, десятки, сотні, які заповнюють весь локальний рівень, наприклад, округ, комунікаційними колами, сотами. Все починається з декількох людей, які не мають особливих принципів та пересторог у справі пропозицій продавати голос, або ж активне виборче право, за чітко встановлену ціну. Організатори починають знаходити собі подібних серед знайомих та близьких, які можуть відмовитись, або ж погодитись, але бігти до міліції, за будь-яких обставин, не поспішатимуть. Ті знайомі приводять ще знайомих, які за собою паротягом везуть до світлого дня голосування, інших друзів і родичів. За кожного завербованого організатори отримують додаткові гроші. Якщо один з секторів низової чи середньої ланки випаде, то піраміду не буде знищено. А до верхівки дістатись практично не можливо, адже, безпосередні організатори не ходять по квартирах та не видають кошти недобросовісним виборцям.

На виборах 15 грудня найактивніше грошовим підкупом користувались у 223 (Шевченківський район, м. Київ) та 194 (м. Черкаси) округах. Технологічних відмінностей досить не багато, хоча є. В Черкасах ефективним та масовим підкупом займались з 2002 року, коли на повторних виборах переміг нікому тоді не відомий політик, що практично не з’являвся в округ та мав в своєму арсеналі аж один агітаційний плакат. Серед його конкурентів опинились пізнавані особи національного рівня та потужні місцеві діячі. Втім, чудом, еквівалентом якому є купюра в 20 гривень, він скупив, за різними даними, до 20 000 голосів. В результаті, на Черкащині почали формувати бази даних громадян, явку на виборах яких можна забезпечити не переконаннями, а конкретною сумою коштів. До їхніх послуг окремі кандидати звертаються протягом останніх 11 років. Примножити списки таких виборців цього разу допомогли органи самоорганізації населення, представники яких мають доступ до мешканців багатоповерхових будинків. Організатори точно знають, де живуть неблагонадійні, ласі на гроші та політично дезорієнтовані громадяни.

У випадку столиці до підкупу залучались також студенти, які проживають в гуртожитках в межах округу та можуть в довірливій формі запропонувати одноліткам підзаробіток. Така практика дещо суперечить образу освіченого та активного молодого покоління, яке здатне переломити ситуацію в країні. А на фоні громадської активності на Майдані Незалежності, за якою спостерігає весь світ, починаючи з 21 листопада, ця система підкупу видається дикою. Якщо одні студенти здатні самоорганізуватись до багатотисячних мітингів, то інші не змогли пересилити спокусу перед грошима.

Кошти, які пропонувались, не є великими: 200 гривень – до дня голосування та 200 – після.

Контроль за волевиявлення

Принцип таємного голосування є одним з базових, встановлених на рівні українського законодавства та загально визнаних міжнародних стандартів. Кожен не має право, а зобов’язаний голосувати в спеціальній кабінці та не розголошувати зміст заповненого бюлетеню. Причинами цьому є те, що порушення принципу може трактуватись як агітація на виборчій дільниці, так і свідчити про контрольованість голосування. Останнє неодноразово було зафіксовано на всіх 5-ти округах.

ОПОРА, спостерігачі якої працювали в день голосування на 560 дільницях, встановили, що у 223 окрузі на 16% дільниць порушувалась таємниця голосування, 13% були присутні сторонні особи, 10% - фотографувався виборчий бюлетень в кабінці для голосування тощо. У 194 окрузі в більшій мірі порушення, що є наслідками підкупу, фіксувались поза приміщенням для голосування. Доходило до відкритої роботи машин з копіями паспортів громадян, списками тих, хто продав свій голос та сумками з готівкою неподалік біля приміщень виборчих дільниць. Така активність різко згорнулась по обіді 15 грудня. За одними даними забагато розголосу було навколо процесу підкупу в день виборів, з іншого – організатори виконали свій план протягом першої половини дня і не потребували продовження протистояння. Втім, і на дільницях спостерігались дії, направлені на контрольоване голосування: присутність сторонніх осіб на 10% дільниць, 9% – порушення таємниці голосування, 4% – фотографування виборчого бюлетеню.

Контроль також передбачає змову між членами виборчих комісій, спостерігачами, переважно від технічних кандидатів чи партій, з організаторами підкупу. Хоча громадянин опиняється сам на сам зі своєю совістю і бюлетенем в кабінці, він не відчуває свободи вибору. Його зустріли старші «десятники» на дільниці, члени комісій, про яких було попереджено, заглянули в очі, спостерігачі підглянули до прозорої урни, за кого було поставлено «галочку». Таким чином, міф про чесність людей, які продають свій голос через фінансове благополуччя, але не можуть зрадити організаторів підкупу, розвіюється. Це не формальна чесність за віддане слово проголосувати за того, хто дав гроші. Це реальні страх, який корінням вріс ще з радянської доби: вони все бачать, вони все знають, мене покарають.

Проти лому нема прийому

Вирішення питання лежить в площині просвіти, прецедентів покарання, розголошення інформації про системи підкупу.

Ті, кого можна перевиховати, повинні бути поінформовані про наслідки кримінальних дій. Ті, хто не вважає за потрібне виконувати закон, повинні бути покарані. Організаторів, виконавців та схеми необхідно максимально розголошувати.

Найбільша проблема, завдяки якій досі практика підкупу використовується під час виборів, – це бездіяльність правоохоронних органів, адміністративний ресурс, завдяки чому організатори не несуть відповідальності за кримінальне правопорушення, та зневіра громадян. Останні думають, якщо обирати серед двох політиків, що не будуть захищати та представляти інтереси громадян, то краще віддати свій голос тому, хто за це заплатить.

Наступний рік повинен пройти під гаслом чистої політики та протидії підкупу. Хіба ми всі готові змиритись з тим, що політична корупція – це дія, на яку йдуть ініціатори (штаби, технологи, кандидати) та виконавці (громадяни). Втім, останнє рішення за виборцями.

Біографічна довідка

Ольга Айвазовська народилася 1981 р. Навчалася у Черкаському національному університеті ім.Б.Хмельницького (факультет української філології та журналістики). Обіймала посаду голови Черкаської обласної громадської молодіжної організації «Молода Просвіта», а також голови Черкаської обласної громадської організації «ПОРА!». З 2009 р. – голова Правління Громадянської мережі «ОПОРА».