Олійник знов і знов визнає старі помилки... й робить нові

Неправі були ті, хто колись називав Володимира Олійника «вічним опозиціонером». Як бачимо, сьогодні від чудово почувається при владі. Ймовірніше Володимир Миколайович – «вічний покаяльник». Щоразу, коли його політична доля робить різкий вигин, Олійник публічно визнає свою попередню неправоту й обіцяє її спокутувати.

Підхід, більш звичний для релігійної практики, ніж для політичної, Володимир Миколайович застосовує давно. Проте дорікати колишньому батьківщинівцю, а нині регіоналу Олійнику непослідовністю, як це зараз робить дехто з журналістів, – усе одно, що закидати політичний радикалізм, скажімо, Миколі Булатецькому. І один, і другий охоче погодяться.

Днями ми зателефонували Володимирові Олійнику і попросили прокоментувати поширену в Інтернеті інформацію про те, що дев’ять років тому, під час Помаранчевої революції, він разом з усіма кричав з мітингової сцени на адресу Януковича «Зека – геть!».

Як випливає з відомого відео, в ті часи Олійник закликав черкащан «брати родини і хоч на день поїхати побувати на Майдані», де на той момент проходили акції протесту, «щоб побачити ту добродушну ауру любові». Він же схвалював дії молодих людей, які на Банковій барабанили в бочки і протестували проти фальсифікації виборів. «Там (на Майдані) народжується нація», – заявляв Олійник...

У відповідь на наше запитання, чи вибачився нардеп за ці заяви перед Віктором Януковичем, він зовсім не знітився, а, навпаки, назвав це запитання «гарним». І пояснив, що вибачився ще d 2007 році, коли перейшов із «Батьківщини» до команди Януковича.

– Я і при входженні в команду вибачався, і сьогодні готовий це зробити, – запевнив нардеп. – У кожного в житті є свої вади, своя історія. І треба робити висновки. На мій погляд, не можна сьогодні посилатися на те, що в 2004 році була певна специфіка виборчої кампанії, що вона була напруженою, що це технологи одного з кандидатів придумували такі мессиджі (висловлювання, посили – ред.). Це було б від лукавого. Чому? Бо кожен має голову. І в тому числі і я міг би подумати і сказати: ображати іншу людину неможливо і непотрібно. Це позиція на сьогодні. І якщо десь висловився образливо в адресу інших, то треба це визнавати, вибачатися і більше цього не робити… І я це кажу не тому, що Віктор Янукович нині Президент, а я в його команді, – каже Володимир Олійник.

Він зауважує, що після входження в команду Президента жодного разу не почув там докору на свою адресу.

– Я знаю, що Президент людина віруюча, немстива і вміє вибачати. Можливо, ці якості допомогли йому виграти вибори 2010 року, і є шанси виграти вибори 2015 року… – міркує Володимир Олійник. – А ті вчинки, які робилися раніше, висловлювання в образливій формі повинні бути визнані як такі, що абсолютно не в’яжуться з логікою і методами політичної боротьби. Так само має бути і по відношенню до нинішніх опонентів. Так, я можу з кимось не погоджуватися, але не варто переходити на образи.

Зрозуміло, що цього правила сам Олійник (утім, як і більшість політиків) і сьогодні, м’яко кажучи, не завжди дотримується. Всі добре пам’ятають, як під час дискусії про можливе звільнення Юлії Тимошенко з-під варти Олійник тиражував звинувачення на її адресу, мовляв вона є «співучасником усіх корупційних злочинів, вчинених з Павлом Лазаренком» і твердив, що колишню прем’єрку не можна відпускати за кордон «до її грошей».

Таким чином, матеріал для можливого майбутнього покаяння перед Тимошенко вже готовий. Тим більше, що вибачатися перед Юлією Володимирівною Олійнику вже доводилося. От як він дев’ять років тому розповідав журналістові газети «Нова Доба» (номер від 3 лютого 2005 року) про своє входження до команди Юлії Тимошенко:

– Я сказав: «Юліє Володимирівно, в усьому, що було до цього, я вам не суддя. Так, як і ви мені. У мене в минулому також багато гріхів і поганих вчинків. Але з цього моменту я несу моральну відповідальність перед людьми за вас, а ви – за мене». Такий союз у нас був тоді укладений, і я жодного разу не відчув, що колись вона сфальшивила або зрадила мене, – розповідав Володимир Олійник.

 Як бачимо, відтоді багато що змінилося... Але в «помаранчеві» часи Володимир Миколайович був схильний виправдовувати діяльність Тимошенко.

– Колишня влада готова була на підлість, убивство, ДТП, арешт, – розповідав Олійник про жахи кучмівського режиму. – І Тимошенко якось таки потрапила в СІЗО. Я був тоді біля стін цього похмурого закладу: звертався до Генеральної прокуратури, виступав, вимагав... І це не надумані речі. Хто міг дати гарантію, що вона звідти вийде.

Як кажуть, коментарі зайві.

Ми не знаємо, чи вибачився Володимир Олійник також і перед Леонідом Кучмою – на адресу його режиму, що довів Україну до важкого економічного стану і здійснював «небачений досі тиск на виборців», теж було сказано немало. Як і на адресу нинішнього колеги Олійника по парламенту і партії Нестора Шуфрича. Нестора Івановича, який, кажуть, у 2002 році здобув перемогу в парламентських виборах за допомогою підкупу, Олійник у 2005-му сподівався якимись «політико-правовими методами» позбавити парламентського крісла.

Взагалі, в ті часи Володимир Олійник був безкомпромісним борцем проти підкупу виборців. У жовтні 2004 року він навіть твердив, що черкащан хочуть підкупом змусити проголосувати за кандидата в Президенти від влади Віктора Януковича.

«Володимир Миколайович розповів про цілу тіньову структуру, яку створено для здійснення підкупу, - писала «Нова Доба» у номері від 20 жовтня 2004 року. – Очолює її (тіньову структуру, - ред.) підпільний штаб, якому підпорядковані «сотники», їм – «десятники»...

– На підкуп кожного черкащанина виділено по 100 гривень. Але, оскільки кожний, хто здійснює акцію, частину цих коштів бере собі, то людям дістанеться в середньому лише гривень 20, – заявив Володимир Олійник... – Слід було б зараз оприлюднити ці документи, але, на жаль, у цьому немає сенсу. Запланованого підкупу ще не відбулося, а правоохоронні органи активно працюють на кандидата від влади. Дієвої правоохоронної судової системи в Україні зараз немає».

Як бачимо, відтоді змінився лише сам Володимир Олійник, решта ж залишилося практично без змін...

Втім, завдяки самому колишньому борцеві за демократію, сьогоднішні політики і журналісти ще добре подумають перед тим, як робити подібні заяви. Адже вони можуть підпасти під нові статті Кримінального кодексу, одним із двох авторів яких є Володимир Олійник.

Наприклад, звинувачення Володимиром Миколайовичем у 2004 році команди Януковича в підкупі виборців нині могло б кваліфікуватися як наклеп у засобах масової інформації (бо ці звинувачення можуть бути визнані «завідомо недостовірними» і такими, що ганьблять честь і гідність іншої особи), а це – штраф розміром від 50 до 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 150 до 240 годин, або виправні роботи на строк до одного року (стаття 151-1 Кримінального кодексу України, пункт 2).

Заклик разом із сім’ями їхати на Майдан – це може бути екстремізм (бо провокує порушення громадського порядку «з мотивів соціальної ворожнечі»), а це – штраф від 200 до 800 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (стаття 110-1 Кримінального кодексу України, пункт 1). Такі самі дії, вчинені повторно, караються штрафом від 1000 до 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 3 років, або позбавленням волі на той самий строк (ця ж стаття, пункт 2).

Критичні вислови в пресі Олійника зразка 2004 року на адресу правоохоронної системи тепер могли б кваліфікуватися як поширення матеріалів, які «демонструють зухвалу зневагу до судді або правосуддя» і мають на меті «домогтися неправосудного рішення» (стаття 376 Кримінального кодексу України, пункт 1), а це – штраф від 300 до 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або виправні роботи на строк до 2 років, або арешт на строк до 6 місяців, або позбавлення волі на строк до 2 років.

І, нарешті, головне.

Тепер тим, хто прилюдно обзиватиме Президента «зеком», очевидно, вже не обійтися простим вибаченням, як це було в Олійника. Це – чистий наклеп, а отже – кримінальний злочин.