Воїн без страху і докору. У золотоніську землю ліг ще один герой

Під спекотним липневим сонцем у Золотоноші ховали 36-річного бійця батальйону «Айдар» Валентина Черуту. 30 червня, в останній день «перемир’я», під Луганськом його поранило мінометним вогнем терористів. А коли бійця виносили з-під обстрілу, снайпер добив його, влучивши точно в рану з-під осколка...

Валентин був добровольцем, у батальйон пішов, по суті, із Майдану. Артем, командир взводу, в якому служив золотонісець, у день похорону не міг приховати безмежного горя, яке, попри зовнішню стриманість, виявлялося у голосі, жестах, у згорбленій спині, а особливо – в очах.

– Ми довго були разом. Поруч спали, разом їли, разом ішли на шикування... Як воїн він був дуже дисциплінований. Усі команди виконував точно і вчасно, – розповів нам Артем. – За весь час жодного «зальоту»! Якщо чесно сказати, таких мало. Кожен отримував наряди – як кажуть, всі ми люди. А в нього ніколи не було ніяких проблем. Раз йому сказав – удруге вже не повторюєш. Він знав, що таке служба. Він знав також, де він служить... але хотів жити. Дуже хотів жити. І завжди казав: хлопці, всі будемо жити, а ворога переможемо.

Того дня Валентин разом із кількома товаришами отримав завдання охороняти певний сектор на правому фланзі розташування батальйону. Мали біноклі. Якби почався наступ, вони мали тільки попередити, не вступаючи в бій. Але ворог помітив хлопців і відкрив по них мінометний вогонь.

– ...Їх було четверо. Всіх поранили. Троє зараз – у дуже тяжкому стані. А Валентину, побратиму нашому, ще снайпери додали, – розповів Артем. – Він би вижив, якби було тільки поранення від осколку. Хлопці, які його витягували, розповідали, що бачили, як куля влучила йому в потилицю, точно в те місце, де була осколкова рана.

Виступаючи під час прощання з загиблим героєм, яке відбулося на центральній площі Золотоноші, Артем від імені командира батальйону Сергія Мельничука висловив співчуття родичам Валентина – матері, сестрі Ірині, коханій жінці Олені та її дітям Карині та Олексію, яких Валентин виховував.

– Я завжди казав своїм хлопцям: будьте обережні! Це не Майдан... Тут зброя в руках, усе зовсім по-іншому... І коли вони йшли, то казали: «Ми будемо жити ворогові на зло. Тому що не ми прийшли до них, а вони прийшли до нас. Вони підняли зброю. Не ми розпочали цю війну, а вони. І ми будемо захищати свою землю до кінця», – стримуючи сльози, сказав Артем.

Голова облдержадміністрації Юрій Ткаченко після слів співчуття родичам Валентина наголосив, що обов’язок черкащан – пам’ятати тих, хто загинув, обороняючи їхню свободу, спокій і європейський вибір.

– Добивати пораненого – таке гідне тільки фашистів. Ми знаємо, що навіть під час Другої світової війни це вважалося великим звірством. Так можуть робити тільки ті, хто не має совісті, не має честі, – сказав Ткаченко. – Вина в тому, що в Україні розв’язана війна, лежить на Путіні, через якого гинуть люди з обох сторін. Розбиті долі... Сім’ї, діти, які залишилися без батьків...

Юрій Ткаченко розповів, що нині захищати Україну з Черкащини пішло півтори тисячі вояків.

– Ми знаємо, що бійці Холодноярської республіки йшли у бій під прапором із написом «Воля або смерть!». Валентин зробив той самий вибір: воля або смерть! – наголосив голова ОДА. Він також повідомив, що обласна влада вирішила нагородити Валентина Черуту відзнакою «За заслуги перед Черкащиною» (посмертно).

Голова обласної ради Валентина Коваленко із сумом зазначила, що Українська держава довгий час виходила із баталій за своє існування без крові. Але утвердити себе мирним шляхом не вдалося.

– Настали інші «майдани», на яких ми втрачаємо найкращих синів нашої України. Народжується нація, нація мужня, – висловила переконання голова облради.

Коваленко також закликала бути пильними й триматися купи перед лицем «покручів, які зрадили Україну» – таких як Янукович і йому подібні, які крали мільярдами, а потім втекли із країни.

– А герої – не вмирають! – наголосила Валентина Михайлівна.

Секретар Золотоніської міськради Андрій Заєць висловив співчуття родині загиблого. «Міська рада зробить усе для увіковічення його пам’яті», – пообіцяв Андрій Павлович.