В інтерв'ю БЦ Віктор Полозов розповів про перспективи розвитку підприємства, як нинішній тариф на прокачування аміаку може зашкодити Україні та в якому стані знаходиться зараз аміакопровід.
З 2007 року унітарним державним підприємством "Укрхімтрансаміак" керував "регіонал" Віктор Бондик, який був звільнений Мінекономрозвитку з посади директора лише у червні 2016 року.
Аж до середини жовтня виконуючим обов'язки директора був Віктор Полозов, депутат Черкаської облради та засновник компанії ALVIGO, яка керує проектними інститутами в сфері хімічної промисловості.
УДП "Укрхімтрансаміак" управляє українською частиною аміакопроводу "Тольятті-Одеса". Загальна його протяжність – 2,4 тисячі кілометрів. З них 1018 км проходять територією України.
Враховуючи те, що частина бізнесу ALVIGO знаходиться в Росії, політичні опоненти і конкуренти Полозова стали використовувати цей факт у боротьбі за "Укрхімтрансаміак", надаючи йому негативні конотації, аж до лобіювання інтересів Путіна.
Віктор Полозов вже давно вкоренився в Україні. Тут живуть і навчаються його діти. Він охоче розповідає про свої плани, тісно пов'язаниі з Україною. Топ-менеджер впевнений, що його життєвий досвід і професійні зв'язки у хімічній галузі допоможуть відродити підприємство і вивести його на більш високий рівень і нову культуру виробництва.
За його словами, зараз основна мета керівництва "Укрхімтрансаміак" – модернізувати українську частину аміакоповоду, який експлуатується вже понад 37 років.
В інтерв'ю БЦ Полозов розповів, як нинішній тариф на прокачування аміаку може зашкодити Україні, в якому стані знаходиться аміакопровід, про продаж ПАТ "Одеський припортовий завод", а також відповів на звинувачення опонентів.
- Як давно ви працюєте в "Укрхімтрансаміаці"?
- Я прийшов на підприємство 13 квітня 2016 року на посаду заступника директора. На роботу мене приймав Віктор Бондик, на той момент ще керував підприємством.
Багато задають питання, чому Бондик запросив мене на цю посаду? Думаю, він розумів, що з аміакопроводом потрібно терміново щось робити, щоб не допустити серйозних аварій, або ще гірше – техногенних катастроф.
Аміакопровід, пролягаючи на території семи густонаселених областей України, перебуває у вкрай жалюгідному технічному стані. І у випадку аварії за 10 хвилин хмара аміаку пошириться на 5 кілометрів від осі, вбиваючи все живе на своєму шляху.
Я думаю, він зрозумів, що ігри закінчилися і час серйозно братися за відновлення аміакопроводу.
Враховуючи мій досвід роботи і той факт, що один з моїх інститутів свого часу спроектував магістральний аміакопровід, яким управляє "Укрхімтрансаміак", вибір був очевидний.
Я чудово знаю це підприємство. Знаю, чого воно потребує, які заходи з модернізації потрібно зробити і знаю, як це зробити.
- До якої політичної команди ви себе зараховуєте?
- До команди хіміків і виробничників.
- Ви говорите про необхідність модернізації аміакопроводу. Але, тут явно конфлікт інтересів. У вас у власності проектні інститути, які потенційно можуть розробляти техпроект такої модернізації.
- Ось ми звикли говорити, що кругом корупція. Потрібно тверезо дивитися на речі. На підприємстві введена система контролю, діє Антикорупційна програма, закупівлі проводяться через відкриту систему електронних закупівель "Прозорро".
Думаю, що інститути компанії ALVIGO теж будуть брати участь в тендерах на проектування на загальних підставах. Не бачу в цьому нічого поганого. Який може бути конфлікт інтересів?
А от безпідставні звинувачення в крадіжці – це і є популізм чистої води і зведення особистих рахунків. Якщо не доведена вина – ніхто не має права на голослівні звинувачення і приниження гідності людини, нехтування його діловою репутацією.
- В якому стані зараз знаходиться аміакопровід?
- Його технічний стан досить занедбано. Сама лінійна частина, обладнання та механізми не ремонтувалися багато років, технологічні системи морально застаріли. Ми на десятиліття відстали від передових розробок у цій сфері. Ось цим і треба терміново займатися.
Нашому магістральному аміакопроводу вже понад 37 років. У 1980 році був побудований потужний аміачний трубопровід - унікальний за своїм технічним рішенням і призначенням об'єкт.
Сьогодні проектний термін його експлуатації вже перевищено на 22 роки. У 2015-му році було отримано дозвіл Держгірпромнагляду на продовження терміну його експлуатації до 2020 року. І 2020 рік вже не за горами.
А для того, щоб отримати дозвіл на експлуатацію після 2020 року і забезпечити безаварійну та безпечну експлуатацію, треба провести діагностику, а потім ряд технічних заходів з реконструкції та модернізації вузлів і механізмів трубопроводу, повністю модернізувати автоматику і телемеханіку.
- Скільки потрібно коштів і часу, щоб повністю оновити і модернізувати аміакопровід?
- Зараз ми закінчуємо підготовку стратегічного плану розвитку підприємства на найближчі п'ять років. Для цього задіяні провідні вітчизняні інститути та Національна академія наук України. Ми плануємо, що протягом п'яти років, використовуючи власні кошти у розмірі 250 млн грн на рік, ми зможемо зробити з аміакопроводу сучасний комплекс. Це наші розрахунки.
- Можливе збільшення обсягів прокачування аміаку?
- В першу чергу, для цього необхідно поліпшення технічного стану автоматизованої системи управління технологічним процесом. Це серце системи – щоб працювали усі засувки і регулятори тиску.
Наприклад, зараз у всьому світі такі системи управляються через оптоволоконні кабелі. У нас лежать кабелі зв'язку, яким понад 37 років. Усе латане-перелатане.
- Чому склалася така ситуація з технічним станом аміакопроводу?
- Про минулі періоди я не можу судити. А останні три роки технічні заходи не проводилися у зв'язку з відсутністю затвердженого фінансового плану УДП "Укрхімтрансаміак". Без нього ми не можемо не тільки купити, але і навіть своєчасно забезпечити своїх працівників засобами спецзахисту, як того вимагає законодавство з охорони праці.
Ще один наш біль – це необхідність, у зв'язку з військовими діями на сході, перевести Придніпровське управління з Горлівки. З початком війни 240 осіб, які працювали в Горлівці, разом з сім'ями переїхали в Лозову. Люди за власні кошти купували столи, стільці, комп'ютери. А ми допомогти їм нічим не могли, тому що у нас немає фінплану.
- Від кого залежить затвердження цього документа?
- Міністерство економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ) має затвердити його до нового року на наступний фінансовий рік. Зараз кінець жовтня, а у нас немає фінплану на 2016 рік. Хоча вже повинен бути затверджений план на наступний 2017 рік.
- І в чому проблема? Людський фактор? Бюрократія?
- Я думаю, що це відголос тієї старої бюрократичної системи. Анахронізми подекуди залишилися. Так само залишилися і окремі фахівці, які нічого не розуміючи в роботі підприємства і серйозних технічних питаннях, сьогодні повністю блокують роботу «Укрхімтрансаміак».
Але я впевнений, що зможу налагодити конструктивну взаємодію з Міністерством, адже воно, будучи органом управління, безпосередньо зацікавлено в ефективності роботи підприємства. І, враховуючи той факт, що моє призначення виконуючим обов'язки директора було за нового міністра економічного розвитку Степана Кубива, впевнений, що для нього немає ніякого сенсу блокувати мою роботу на підприємстві.
Я написав на його ім'я вже кілька листів з описом ситуації, яка склалася на підприємстві, та своїми пропозиціями. Тепер чекаю від нього відповіді.
- Економіка "Укрхімтрансаміак" залежить від тарифу на прокачування аміаку, що встановлюється МЕРТ. У 2015 році Міністерство, у зв'язку із змінами в Податковому кодексі і підняттям розміру рентної ставки з $0,64 до $2,4 підвищило тариф. Які у вас подальші перспективи?
- Так, у 2015 році тариф бло піднято Міністерством на $1,2, тобто – до $4,8 за транзит однієї тонни аміаку на 100 км.
Зараз у Верховну раду знову внесено законопроект зі змінами до Податкового кодексу, якими встановлюється ставка рентної плати на рівні $4,8. Таким чином, ставка рентної плати буде становити 100% тарифу, що зробить неможливою навіть поточну діяльність підприємства. Іншими словами – це призведе до його повної зупинки, не кажучи вже про капітальні інвестиції.
Надходження від запровадження цієї норми вже закладені в проект бюджету на 2017 рік. Сьогодні потрібні активні дії і підтримка нашого Міністерства. Я на кожного члена бюджетного комітету написав листа з одним змістом: "Не робіть помилки!", також відправили листи в Кабінет міністрів і Мінекономрозвитку.
В цілому, тарифна політика формує поняття "економіка маршруту". Наше підприємство надає послуги з транзиту і транспортування аміаку. А прийнятною буде ціна для споживачів цих послуг?
Адже до тарифу "Укрхімтрансаміак", який встановлює МЕРТ, додається ще тариф "Одеського припортового заводу" ОПЗ, який встановлює тариф сам собі. Протягом 2015-2016 років він піднімав тариф кілька разів.
Постачальників у нас два: АТ "Тольяттіазот" (Самарська область РФ) і АТ "Міндобрива" (м. Розсош Воронезької області РФ).
Був також ПАТ "Стирол" у Горлівці та ВАТ "Сєверодонецький Азот".
Ось від "Тольяттіазот" надійшов лист, у якому говориться, що з такими тарифами і зниженням цін на аміак на світовому ринку, вони з листопада поточного року будуть обмежувати прокачування аміаку аж до повної зупинки.
Зараз АТ "Міндобрива" тимчасово зупинився в зв'язку з низькою вартістю аміаку на ринку. Вартість продажу аміаку в порту "Південний" на умовах FOB становить близько $165 за тонну. При цьому, доставка тонни аміаку з Тольятті в Одесу, включаючи перевалку, обходиться приблизно $80 за тонну. Приплюсовуємо собівартість аміаку – $110-120 за тонну і отримуємо приблизно $190 за тонну.
- Ви прораховували, якими повинні бути тариф на прокачування і рента?
- Ставку ренти ми прораховували. У своїх листах пропонували уряду встановити її на рівні $1,56 з тонни аміаку, переміщеної на 100 км. Із зменшенням ренти тариф теж можна знизити.
Однак, враховуючи, що в транзитному ланцюжку в Україні два учасника – ОПЗ І "Укрхімтрансаміак", ОПЗ зобов'язаний також переглянути свої тарифи, які він називає "секретною інформацією", і зробити їх дійсно обґрунтованими.
Наше підприємство було ініціатором розслідування Антимонопольного комітету щодо ОПЗ. Ми не говоримо, завищені або занижені тарифи. Ми говоримо: давайте залучимо незалежних експертів і нехай вони зроблять висновки.
- Яким чином приватизація ОПЗ може вплинути на Укрхімтрансаміак?
- Всі держпідприємства потрібно приватизувати. Питання умов. Зараз не найкраща ситуація на світових ринках.
До того ж я вважаю, що перевалочний комплекс аміаку потрібно відокремлювати від ОПЗ. Завтра там буде приватний власник і передбачити його дії взагалі буде складно.
- Ви хочете, щоб комплекс з перевалки був переданий на "Укрхімтрансаміак"?
- Не обов'язково. Створіть окреме держпідприємство. Головне, щоб воно було окремо від ОПЗ. Деякі кажуть, що нібито це неможливо технічно. Все можливо.
- Яким ви бачите оптимальну взаємодію державного підприємства з органом управління?
- Давайте порівняємо ситуацію. Якщо я власник бізнесу, я наймаю людину для управління цим бізнесом і не втручаюся в його діяльність. Затверджую йому фінплан і стратегію і спостерігаю зі сторони, тримаючи під контролем фінансові та виробничі показники.
А що сьогодні відбувається з "Укрхімтрансаміак"? Якщо я керівник, довірте мені управління підприємством. Дайте можливість самому обґрунтувати тариф з встановленою вами рентабельністю і затвердіть фінплан. А потім питайте про результат. Якщо я не виправдав покладені надії – покарайте. Якщо хочете отримати результати – довіряйте!
- Ви очолюєте «Укрхімтрансаміак» вже півроку. Є результати, за які ви можете відзвітувати?
- Звичайно є. По-перше – покращилися показники фінансово-господарської діяльності: збільшилися показники рентабельності майже в 2 рази, практично ліквідовано заборгованість підприємства за кредитами, на 64% зросли показники зі сплати податків.
По-друге: "Укрхімтрансаміак" перейшов на самостійне управління українською ділянкою аміакопроводу. Для цього було проведено серйозну технічну підготовку.
По-третє: впроваджена нова система бюджетування і система закупівель через систему "Прозорро", проводиться фінансовий аудит діяльності підприємства за 2015 рік.
І четверте: ми зуміли відродити видачу аміаку на внутрішньому ринку. З 2004 року ця програма не працювала, хоча при проектуванні закладалася можливість видачі на український ринок близько 100 тисяч тонн аміаку на рік.
Сьогодні потреба українських аграріїв – близько 500 тисяч тонн аміаку на рік. Ми плануємо надалі розширити свої можливості в цьому напрямку.
- А ви берете участь у конкурсі на посаду директора «Укрхімтрансаміак»?
- Беру. На конкурс, який проводить Мінекономрозвитку, подало документи 32 кандидата. 9 листопада очікуються його результати.
- За розпорядженням прем'єра Володимира Гройсмана в "Укрхімтрансаміак" повинна проводитися перевірка, на час якої ви відсторонені від виконання обов'язків керівника підприємства. На якій стадії знаходиться перевірка?
- З чого все це почалося? 7 жовтня в Раді виступив народний депутат Сергій Мельничук (командир батальйону "Айдар" - БЦ). Раніше він був у Радикальній партії Олега Ляшка, тепер перейшов у групу "Воля народу".
Мельничук звинувачує мене в тому, що я "російський найманець".
Але, я ще на Майдан покришки закуповував, кожен день був з 8-ю сотнею, потім допомагав частинам на фронті. Впевнений, що це не його позиція, а він просто виконує замовлення на "цькування" мене. Не випадково участь у конкурсі на заміщення посади директора "Укрхімтрансаміак" бере син його помічника – Микита Самбожук.
Ще один мій опонент – Владислав Голуб.
Інформаційна кампанія Голуба проти мене почалася практично одразу після того, як я став депутатом Черкаської обласної ради на останніх виборах в 2015 році. Він вважає, що ми з ним конкуренти на 197 окрузі.
А мене добре знають жителі міста Золотоноші на Черкащині. Там мені вдалося вирішити ряд соціально-економічних проблем: прокласти дорогу, яка протягом багатьох років була каменем спотикання між мешканцями та районним керівництвом, взяти на утримання школу і дитячий садок, за свій рахунок підтримувати малозабезпечені сім'ї.
Також розвиваю в Золотоноші сільгосппідприємство. Я обладнав ферми молокопроводами, холодильниками. Зараз будую кроликову ферму. Маслозавод побудував в чистому полі, суперсучасний – там суцільні комп'ютери. Елеватор побудував на 30 тисяч тонн. Теж абсолютно новий. Хіба буде людина, якій байдуже майбутнє України, займатися розвитком та довгостроковими проектами, а не "стригти вершки"?
Голуб прекрасно знає, що якщо я буду балотуватися по цьому округу, він програє. Ось він і вибрав "брудні" технології замість того, щоб налагодити контакт з місцевими жителями, потурбуватися про них та надавати їм допомогу.
- Як ви почали свій бізнес?
- Я за освітою інженер-енергетик, закінчив Московський енергетичний інститут. У 1985 році за розподілом потрапив в Естонію на балтійський судноремонтний завод. Років 6 працював начальником цеху.
Одним з перших у СНД я створив виробничий кооператив на двох площах цехів. В ньому працювало близько 280 осіб. Ми займалися виробництвом мікросхем, в тому числі, для слухових апаратів.
Далі я розширив сферу своєї діяльності – зайнявся виробництвом каталізаторів. За посередництва Міністерства промислової політики я викупив виробництво каталізаторів у Сєверодонецьку.
Коли я прийняв цей завод, він виробляв 300 тонн каталізаторів в рік. Коли через 5 років я створював спільне підприємство з німецькою компанією Sud-Chemie, завод виробляв вже 1,5 тисяч тонн. І це були каталізатори відповідають світовому рівню.
Також я викупив конкурента в Росії – у Новомосковську. Після цього я став власником частки у 60% ринку каталізаторів для виробництва аміаку в СНД.
- А як був створений хімічний холдинг ALVIGO?
- Головна компанія холдингу зареєстрована в Таллінні – Естонії. У нього входять кілька інститутів, які займаються питаннями переробки природного газу. Це Інститут хімічних технологій у Сєверодонецьку – 420 чоловік, Науково-технічний центр у Рівному – близько 50 осіб. І в Києві працюють 15 осіб.
Є два інститути в Росії. Один центральний – так званий ГІАП (Головний інститут азотної промисловості) в Москві і НИАП (Новомосковський інститут азотної промисловості). Там працює близько 400 осіб. Інститути розробляють технічні проекти з будівництва азотних підприємств. Той же ГІАП брав участь у проектуванні всіх заводів, що виробляють добрива і хімічну продукцію в СНД і на території СНД.
Зараз ми працюємо в Китаї, у В'єтнамі, Індії, Ірані та в інших країнах. За останні 7 років у Китаї ми побудували 5 заводів.
Тому розповідати, що я плачу податки в Росії – це маячня. На будівництві заводу у Великому Новгороді, український інститут заробив $12 млн.
- Вам докоряють тим, що ви – громадянин Росії. Так яке у вас громадянство?
- Ось мій український паспорт (показує паспорт - БЦ). Я народився в Смоленській області, після закінчення Московського інституту був розподілений в Естонію в 1985 році.
У 1991 році, коли Естонія відокремилася від СРСР, всі її мешканці могли вибрати або громадянство Естонії, або іншої країни.
Тоді я з Україною не був пов'язаний. І я вибрав російське громадянство, тому що до цього часу вже займався бізнесом. Якщо б я вибрав естонське громадянство, для роботи в Росії мені б довелося відкривати візу.
А так в Естонії у мене був вид на проживання. І з ним я міг пересуватися по Європі. А завдяки російському громадянству я міг вільно пересуватися по всьому СНД. Тільки одна моя старша дочка прийняла естонське громадянство.
У 1999 році я приїхав в Україну. Всі мої родичі по лінії матері жили в Маріуполі. І, враховуючи, що в Україні у мене почав активно розвиватися бізнес, в 2001 році я прийняв українське громадянство.
- Черкаська преса публікувала фото, на якому чоловік, схожий на вас, запускає агрегат з виробництва аміаку разом з Володимиром Путіним. Це ви?
- Це фотографія була опублікована в газеті "Черкаський кур'єр" Владислава Голуба, про якого я говорив раніше.
Фото зроблено у Великому Новгороді після запуску заводу компанії "Акрон", який дійсно спроектувала наша компанія. На фото працівник заводу, Путін, президент заводу і власник заводу. Мене на фото немає. Людина, схожа на мене – це громадянин Швейцарії Володимир Кантор, власник компанії "Акрон".
- В серпні ви очолили Черкаську обласну організацію Аграрної партії. Навіщо? Готуєтесь до виборів?
- Думав, що готуюся до виборів. Коли я очолював організацію, я не вірив, що така партія може увійти у вищу лігу – стати однією зі значущих політичних партій.
Але потім я попрацював в партії, поспілкувався з керівником партії Віталієм Скоциком, з іншими людьми. Тепер я вважаю, що у цієї партії великі перспективи в політиці. У неї прогресивна політична програма.
Багато хто помиляється, думаючи, що це партія тільки аграріїв. Ця партія охоплює все суспільство – лікарів, вчителів, промисловців і музикантів... Всі ми, так чи інакше, аграрії.
- Так ви збираєтеся балотуватися у Верховну раду або в Черкаську облраду на найближчих виборах?
- Ще вчора хотів. Сьогодні чесно скажу – не знаю.
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису