Більшість читачів новин сьогодні йдуть в інтернет. І їх число щодня зростає. У транспорті можна бачити купу громадян, які листають стрічку новин. Але у цьому віртуальному інформаційному просторі криються загрози, бо інколи важко зорієнтуватись серед такої кількості різноманітних сайтів та знайти щось відповідне для себе. Так само важко інколи зорієнтуватись і самим працівникам галузі – журналістам, а надто журналістам регіональних ЗМІ. У регіональних медіа не лише потрібно боротися за увагу читача в своїй ніші, а й відтягувати увагу від більш потужних – усеукраїнських ЗМІ.
До 9 річної роботи сайту «Прочерк», що припадає на початок липня, хотілося подати матеріал, який був підготовлений насамперед для фахового видання щодо роботи сайту, де б були окреслені певні успіхи та зауваги щодо діяльності онлайн-платформи.
Коли черкаський регіональний сайт «Прочерк» починав роботу у 2010 році, то команда вже розуміла, що повинна буде обслуговувати інформаційні потреби обмеженої великої чи малотериторіальної спільноти. Мова насамперед ішла про жителів обласного центру та області, адже саме на них ми орієнтувались і орієнтуємося досі. З цього випливав і зміст інформаційного наповнення видання. Звісно, редакція виокремлювала якусь тематику за пріоритетну – це була політика, бо саме в момент виборів у 2010 році видання запрацювало. Лічильники видання відкриті і якщо дивиться, наприклад, лічильник «bigmir», то близько 40% відвідувачів – з Черкас. Потім за відвідуваністю йде Київ (близько 25%), Дніпропетровськ, Одеса, Хмельницький, Донецьк.
Одразу ж акцент ставився на залученні аудиторі до співпраці з виданням, про що ми вже писали на сторінках «Редакторського порталу» у статті «Досвід «Прочерку»: залучення аудиторії до співпраці з виданням». Бо з самого початку «Прочерк» замислювався як майданчик коректних дискусій, де б і читачі могли висловити свою думку. Додамо, нещодавно ми в контексті публікації коментарів здобули новий досвід. Адже, як відомо, коментарі на сайті можна лишати без реєстрації. Проте діє принцип премодерації. Спершу коментар бачить лише адміністратор сторінки. Таким чином в один момент ми помітили раптове зростання в коментарях всілякої реклами із посиланнями і через потужний спам модератор перестав встигати виокремлювати з-поміж усього цього дійсно нормальні коментарі читачів. Тоді для блокування спаму в коментарях ми запровадили капчу – комп'ютерний тест типу виклик-відповідь, який використовується для того, щоб визначити, хто використовує систему — людина чи комп'ютер. Це знизило кількість коментарів, бо за відгуками читачів їм стало ліньки або просто було незручно вводити текст-код хай навіть з декількох символів, перш ніж вони отримували можливість коментувати матеріал. Тому згодом редакція відмовилася від капчі і кількість коментарів знову зросла, проте за час дії тест-коду відсіявся спам. Мовою цифр: традиційно на сайт пишуть близько сотні коментарів на добу, а при встановленні капчі кількість коментарів була знизилася більш як наполовину.
Нині ж виданню «Прочерк» хотілося поділитись іншим досвідом, здобутим вже за 9 років роботи. Видання має від декількох тисяч до декількох десятків тисяч унікальних відвідувачів на добу. Кількість коливається залежно від повістки дня: приміром, аномальна злива, чи снігопад, або приїзд Президента, чи інша подія спровокували більшу відвідуваність на сайті, ніж зазвичай. Водночас події в Україні та світі, як-то: важливі політичні події (наприклад, засідання парламенту, мітинги) або загострення на сході країни - все це може спричинити відтік аудиторії регіонального інтернет-ЗМІ.
Робота редакції регіонального видання «Прочерк» мала декілька складників. Ми працювали над наповненням власне сайту, а ще над випуском однойменної газети та розсилкою клієнтам новин від нашого повноцінного інформаційного агентства.
Газета в нас виходила для популяризації сайту, і це була не газета в чистому вигляді, а як інформаційний бюлетень сайту, бо там були найпопулярніші публікації з сайту. Чітко зазначалося, що детальніше матеріали можна читати на сайті «Прочерк». А інформаційну розсилку новин від нашого однойменного інформаційного агентства ми робили, щоб залучити райони області та організації до читання «Прочерку». Насамперед цьому були раді чиновники в районних адміністраціях, бо отримували централізовано на пошту безкоштовні підготовлені новини.
Згодом видавати газету стало накладно фінансово, а створення добірки новин від інформаційного агентства забирало багато часу, водночас не приносило належних прибутків, тому ми зосередили роботу лише навколо сайту видання. Вирішили, що так доцільно і це не розпорошує наших зусиль.
Як показав досвід, читачі йдуть на сайт насамперед по короткі і промовисті новини. Адже динаміка новин є надзвичайною інтенсивною. Звісно, ми публікуємо і більші тексти – статті, інтерв’ю, репортажі. Але новини, як показує відвідуваність, найбільш популярні. Та й публікація п’ятьох новин з колегії обласної адміністрації, яка триває годину, може накрути до тисячі заходів (декілька сотень прочитань на кожну). Поряд з тим на написання великого матеріалу на кшталт інтерв’ю чи репортажу журналісту треба час для підготовки, потім власне поїздка на зустріч або у відрядження, що може забрати день як мінімум, при цьому на ту ж публікацію може також бути близько тисячі заходів. А відсутність в невеликому колективі з декількох осіб однієї людини (невелика кількість працівників – це реалії українських регіональних ЗМІ, що пов’язано з економією ресурсів) досить відчутна.
Ми продукуємо як власні новини, так і не гребуємо передруками, прес-релізами різних організацій, а також беремо глобальні загальнодержавні події, подаючи їх у світлі впливу на наш регіон.
Та, попри новини, ми розуміли, що інтернет-видання творить нове інтегроване інформаційне середовище, простіше кажучи, людям треба щось більше, ніж новини. Як це не парадоксально, читачі серед новин хочуть чогось нового, щоб освіжити погляд, думку. Так у нас з’явилася рубрика лонгріди, де, залучаючи позаштатного фотографа, ми готували великі тексти з професійними яскравими фотографіями. Ми не вважаємо, що лонгріди могли переважити за зацікавленістю власне новини, проте такі додаткові рубрики і форми подачі новин дозволяли урізноманітнити подачу новин і додали нам поширень та цитувань у соціальних мережах. Водночас поширення нашої новини в соцмережі (залежно від ситуації, наприклад, аварія в центрі міста) може мати десятки поширень, а якісний лонгрід, до створення якого залучали професійного фотографа, можуть поширити лише головний герой та його друзі.
Окрім того, додавали і такі рубрики як «Подорожі» (репортажі з-за кордону), «Суботнє інтерв’ю» (виходило у вихідний день, формат передбачав спілкування із провідними черкаськими політичними, громадськими, культурними та іншими діячами і ставили їм питання, які зазвичай ставити не прийнято, – про особисте життя, способи заробітку, власні недоліки, страхи і так далі), певний час підбивали підсумки тижня під однойменною рубрикою.
Ось приклади:
Володимир Бамбула: Про освіту ромів, міфи, ворожіння та баронів (Суботнє інтерв'ю)
Дмитро Кухарчук: Про свою зарплату, прізвисько і найбільший черкаський хабар (Суботнє інтерв’ю)
Олег Островський: Про чиновницьку зарплатню, екзотичну ферму і подорож до Москви (Суботнє інтерв’ю)
Цікаво, що аудиторію ми постійно заохочували підкидати нам ідеї як для інтерв’ю, так і для лонгрідів тощо. Наприклад, «Суботнє інтерв’ю» було тим механізмом, що давало справді велике додаткове накручування відвідувачів на сайт в декілька тисяч.
При цьому ми розуміли, що завоювали популярність саме оперативною подачею резонансних тем. Тож цікаві теми, їхня оперативна подача (і важливо, що в розвитку), підкріплення новин відеоконтентом – на цьому все-таки робився і робиться акцент (приблизно плюс сотня відвідувачів на новину, яка має відео).
Промовистий приклад – попри поширення наших лонгрідів у соцмережах, один з героїв лонгрідів поважного віку через тиждень після публікації лонгріду повідомив, що «ще не дивився матеріал, бо там треба сісти і зосередитися», проте визнав, що інколи читає новини видання.
Ще раніше редакцією було реалізовано ряд проектів із залученням партнерів. Так, з компанією «Київстар» був проведений фотоконкурс туристичних маршрутів, а також історичний проект із залученням старовинних географічних карт.
Верхівка з тортика. Саме в’їзну стелу в місто взяв собі за емблему сайт
Щодо нових не зовсім стандартних форм пошуку поширення новин. Автор публікації ще не так давно активно використовував жартівливі фото до матеріалів, але фото викладав до посилання новин в соцмережах. Тобто при переході на сайт коректність подачі новин зберігалася разом з реальним тематичним фото з події. Що ж до особистої сторінки в соцмережах, то там журналіст дозволяв собі ілюструвати поширені посилання на новини сайту не зовсім серйозними фото (фотожаби). Приміром, коли мова йшла про опалювальний сезон, ілюстрацією в соцмережі могла бути машина дров, а коли мова йшла про ремонт зливових каналізацій, то на фото могли бути канали Амстердаму, що символізувало реальні проблеми в ЖКГ. Це, безперечно, привертало увагу читачів, багато хто коментував фотографії, підтримував жарти, але тонка межа здорового гумору завжди могла бути сприйнята кимось інакше. І хоч за особистими опитуваннями френдів з соцмереж більшості фотожаби подобались, але дехто плутав їх з реальними фото, і тому від такого уведення в оману читачів довелось відмовитись. Проте сила соцмереж прослідковувалася. Коли журналіст постив фотожабу в «Фейсбук», то на новину одразу заходило більше, ніж зазвичай людей, і сам «Фейсбук», власне, інколи виходив в трійку лідерів з-поміж доменів-джерел, з яких на сайт заходили читачі.
Важливо, що за роки роботи сайт створив взаємозв’язок з аудиторією, зокрема і через постійне особистісне спілкування та реагування журналістів на потреби аудиторії навіть до найменших деталей, як-от: непублікування в подальшому фотожаб до новин в соцмережах, щоб не дезорієнтувати аудиторію. У підсумку редакція відчуває, що її аудиторія – це не стихійна сукупність людей, а певна соціальна група, яка реагує на роботу редакції, дає свої зауваження, поради, інформує та показує постійну динаміку приросту. А чітке спрямування направленості роботи редакції саме на черкаського читача, з його місцевими інформаційними запитами і потребами також дає результат. Автор тексту, буваючи за кордоном, зустрічав наших мігрантів, у яких серед закладок на телефоні стоїть сайт «Прочерк»…
закладка «Прочерку» на телефоні в одного з вихідців з України, з яким зустрілися в Америці
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису