Справжній ажіотаж серед відвідувачів чорнобаївського ринку нещодавно викликала поява так званого «конемобіля». Господарем диво-конструкції виявився житель Сазонівки, що на Полтавщині, Анатолій Яцько.
– Добратися від Сазонівки до Красенівки на ринок в непогоду по дорозі, де немає твердого покриття, ніяким транспортом, крім трактора, неможливо, а я своїм можу спокійно їхати, – хвалиться Анатолій. – А щоб доїхати до Чорнобая, треба спалити пального на цілу сотню гривень. А мій транспорт дешевий, і має, як автомобіль, три швидкості – може рухатися кроком, риссю та галопом. Головне, щоб конячина була навчена, а моя Мавка мене розуміє. Я за півтори години в Чорнобай дістаюся.
Удома в Анатолія Івановича є ще два «Запорожці». В одному від дощу ховається домашня птиця – кури, гуси, качки-шипуни, а в другому «Запорожці» він інколи їздить. Але частіше користується послугами Мавки.
На подвір’ї в Анатолія Яцька чутно пісні з радіоприймача, якого підвішено до господарчої будівлі. Окрім птиці, що поважно проходжає по двору, з відкритих дверей сарайчика виглядають вівці та кролі.
– Він у мене сам хазяйнує, – розповідає мати Анатолія Івановича Галина Миколаївна. Вона живе з другим сином окремо. – За всім доглядає – і на городі встигає, і біля скотини та птиці.
Колись у свої молоді літа, повернувшись із строкової служби, Анатолій працював у господарстві механізатором, як його батько. Був на хорошому рахунку. Як і всі юнаки, мріяв зустріти своє кохання і створити сім’ю, та одного разу, повертаючись із побачення, потрапив в аварію. Після довготривалого лікування отримав інвалідність, і ця пригода перекреслила всі надії і сподівання хлопця. У цьому році він відзначатиме свій півстолітній день народження.
– Треба трудитися, і не чекати, що щось впаде з неба, – переконливо говорить він. – Для цього треба тримати власне господарство, яке не дасть пропасти.
Анатолій має свій млин і весь необхідний реманент для обробітку огороду, від борони та плуга, для садіння і підсипання картоплі, де основним помічником є його конячина Мавка. Та щоб дати всьому лад і раду, бракує тут жіночих. Але чоловік не втрачає надії, що, може, ж таки усміхнеться до нього доля, і колись на його шляху зустрінеться та, що прийме його, таким який він є, – не зовсім диваком, а просто не таким як усі...
реклама
