Минулими вихідними Черкаси стали столицею танцю, адже за два дні на паркеті палацу спорту «Будівельник» за Кубок міського голови позмагалося близько тисячі танцівників.
Омріяний кубок вже вдруге поспіль здобув черкаський колектив «Лілея».
Вражати своєю майстерністю танцівники приїхали з різних куточків України, зокрема з Кременчука, Кіровограда, Керчі та Запоріжжя. Вони дивували суддів не лише танцювальною майстерністю, а й своїми яскравими костюмами і щирими посмішками.
Однак особливого ажіотажу набув виступ гостей з Італії – Світлани Костенко та Франческа Еспозіто. Разом пара танцює вже 1,5 роки.
– Дуже хочеться, щоб публіка насолодилася нашими показовими виступами. Сподіваємося, усім сподобалося, – говорить Світлана. Перекладає питання журналістів Франческу. Той італійською додає: – Хотіли створити гарну атмосферу для глядачів та учасників.
Для черкаської публіки пара виконала шість танців. Франческові найбільше подобається самба, а от Світлані – румба.
– Йому з дитинства подобалася музика самби. Він відчував цей танець у крові. Для мене улюбленою є румба, тому що це дуже романтичний танець, – зазначає Світлана.
Родзинкою виступу став справжній гопак від Франческа.
– Коли він був маленьким, то брав участь в інтернаціональних конкурсах. На одному з турнірів він побачив українську пару, яка виконувала гопак. Йому дуже сподобався один з рухів, тоді він навчився його робити, – посміхаючись, перекладає слова Франческа Світлана.
Найбільше закордонних танцівників здивувала… черкаська примхлива погода.
– Дуже холодно, я й не очікувала в березні побачити таку погоду в Україні. У Неаполі, звідки ми приїхали, було 18 градусів. З літа відразу в холодну зиму… – каже Світлана Костенко.
Головного суддю змагань Володимира Кабарукіна до Черкас запросили з Харкова. Особливо його вразив зал, де виступали танцівники.
– Гарний рівень підготовки самого турніру: зал, умови, паркет, – каже Володимир Кабарукін. – Хотілося б, щоб таких фестивалів було більше. Не лише у Черкасах, а й у всій Україні. Вони дають танцівникам величезний досвід, величезне виховання себе, естетику, яку навряд чи отримаєш по-іншому, а ще – спілкування з іншими танцівниками.
Загалом же судили танцівників близько двадцяти членів журі, щоправда, закордонним з них виявився лише один – суддя з Грузії. Інші – злякалися погоди.
– Прибалтика, Росія скасували свій приїзд, тому що почули у себе в новинах про Київ, «заноси». Тому вони перестрахувалися й вирішили не їхати. Про це ми дізналися напередодні конкурсу, – з розпачем зазначає один із організаторів змагань, керівник танцювального клубу «Жемчуг» Ігор Добрянський.
За словами Ігоря Павловича, найактивнішими учасниками є дітки 7-12 років.
– Вони такі активні! У них стільки енергії, що можна лампочки запалювати! Вони працюють на заняттях за двох, а коли виходять на конкурс, то для них це, як свято! – зазначає співорганізатор. – А от танцівники старшого віку займаються більш професійно, тому, на жаль, не всі витримують навантажень. Залишаються лише найсильніші. Вони і стають чемпіонами.
На сьогодні організатори вже обдумують ідеї щодо проведення танцювального конкурсу на наступний рік. Можливо, він стане «шевченківським».
– Ми хочемо його приурочити до 200-річчя дня народження Тараса Шевченка. Крім того, будемо ще більше розширяти географію, – обіцяє Ігор Добрянський.
реклама
