Екзотичну зовнішність та незвичний для України статус має студент Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. 25-річний Прінц Твум приїхав на навчання у Черкаси з Гани (країна в Африці) наприкінці жовтня минулого року, живе в гуртожитку. Зараз тут вивчає мову та планує вчитись на юриста. У своїй країні він – справжнісінький принц. Його мама Агата – королева одного з етнічних поселень, яких у Гані нараховується більше десяти. При цьому батько Прінца працює в шахті електриком-інженером.
Відверто про свою королівську сім’ю та ставлення до сучасних українських подій Прінц розповідає журналісту «Прочерку».
- Прінце, ти маєш велику родину. Розкажи, скільки в тебе братів та сестер та чим займаються твої батьки?
- Так, у мене є дві сестри, їх звати Ребека та Мерсі, а також молодший брат – Бендямін. Сестри – студентки, а брат ходить до школи. Я найстарший у сім’ї. Моя мама – королева, а її брат – мій дядько – король. У нашій країні є кілька етнічних груп. Щось схоже на ваші області: Львівська, Київська і так далі. Ось в одній із таких етнічних груп, де ми живемо, моя мама є королевою. Батько працює електриком-інженером у шахті.
- Якщо твоя мама королева, то ти маєш змогу здобути гарну освіту у своїй країні та знайти пристойну роботу?
- Це дійсно так. У Гані нормальну освіту можуть мати лише забезпечені люди. Бідні не можуть навчатися в університеті. В Україні, мені здалося, все по-іншому. Тут вищу освіту може здобути кожен, незалежно від статків. Цим мені і подобається ваша країна.
У себе на Батьківщині я вже маю освіту – перший ступінь із філософії. У нас не можна відразу після школи вступати в університет, як в Україні. Спочатку я три роки вчився у коледжі, а потім чотири роки в університеті.
Батьки Прінца в національних костюмах
- На кого навчаєшся в Черкасах? Як обирав професію?
- Зараз у Черкасах я проходжу мовну школу, вчу українську. Скоро гарно знатиму мову (говорить українською, - ред.) Мовна школа триває 8 місяців, потім чотири роки навчання. Я хочу здобути професію юриста. Чому ця професія? Просто хочу допомагати людям, вирішувати їх проблеми. У майбутньому мрію працювати юристом в ООН. Люблю досягати справедливості.
Браслет на правій руці означає приналежність до королівської родини
На Батьківщині працював безкоштовно
- Ти добре знаєш англійську. Спеціально вчив для подорожей?
- Ні, насправді англійська - це офіційна мова Гани. До того ж я викладав англійську у своїй країні. Мав свою невелику приватну школу. Допомагав людям вчити мову. Це було зовсім безкоштовно. Тобто, я не брав гроші за навчання, а просто вчив людей, мені це приносило задоволення. До мене приходили як діти, так і дорослі, які хотіли гарно говорити англійською.
Прінц викладає англійську у приватній школі
- До того, як приїхав до України на навчання, ти бував уже у нашій країні? Можливо маєш тут друзів? І чому обрав саме Черкаси?
- Я приїхав у Черкаси 29 жовтня. До цього в Україні не був. В Івано-Франківську навчається мій друг, він медик. Я не знаю, як він довідався про можливість навчатись в Україні, але йому тут подобається, багато розповідав мені про вашу країну. Місто, в якому навчатимусь спеціально не обирав, мені важливо було тільки мати можливість вчити мову і вчитись своїй майбутній професії.
Взагалі, я поїхав зі своєї країни, бо хочу подивитись на культуру інших країн, подивитись, як живуть люди вдалечині від Гани. Чим вони займаються, які мають традиції. Це дуже цікаво. Багато людей живуть і навіть не підозрюють, що є зовсім інший світ, інше життя. Зараз, крім української, я вивчаю грецьку мову (показує підручник, - ред.). Трохи знаю італійську і французьку. Я не маю на меті гарно вивчити ці мови, принаймні поки що, мені головне, щоб мене розуміли, і я міг зрозуміти. Це потрібно для роботи в ООН, якої я прагну.
Прінц уже вміє писати українською
Викладачка пригостила борщем
- Ти почав говорити про традиції. Як відсвяткував Новий рік у Черкасах? Чи подобається тобі українська традиція святкування і як проводять це свято на твоїй Батьківщині?
- Я гарно відсвяткував Новий рік. Разом з подругами, вони живуть тут у гуртожитку, ходили до центральної ялинки, там було багато людей, всі веселились і були щасливі. Це мені сподобалось. Ви вмієте гарно святкувати, мені це розповідав ще мій друг, який живе в Івано-Франківську.
У нас Новий рік святкують трохи по-іншому. 31 грудня всі йдуть до церкви, і новорічну ніч зустрічають саме там. Люди моляться та просять необхідного у новому році.
- Як тобі наша кухня? Маєш уже улюблені страви?
- Так, смажена картопля та борщ (не без складнощів вимовляє українською, - ред.). В університеті є викладачка, з якою я вивчаю мову. Її звати Алла Таран. Вона пригощала мене борщем. Було дуже смачно.
Повсякденне життя ганського принца у черкаському гуртожитку
Африканський принц у Черкасах не змерз
- Як відомо, в Африці спекотний клімат, а в Україні зараз зима і дуже холодно. Чи не викликало це у тебе проблем? І які ще складнощі тебе тут спіткали: можливо мовний бар’єр, або неналежна реакція місцевих?
- У моєму місті зараз спекотно +29 градусів, а тут, в Черкасах -9 (показує погоду на телефоні – ред.). Але я швидко адаптувався, жодних проблем. Складно було лише спочатку звикнути до такого клімату. З мовою теж особливих проблем не виникало. Нас гарно розуміють навіть ті, хто не знають англійську. Комендант гуртожитку та чергова залюбки допомагають і пояснюють нам усе, що потрібно. Так само і на вулиці та в магазині. Наприклад, у "Делікаті" часто доводиться питати переклад у людей, всі радо допомагають. Тут дуже привітні люди.
- Ти вже живеш у Черкасах близько трьох місяців. Можеш порівняти ціни на навчання у своїй країні і в Україні?
- Навчатись у Гані не надто дорого, якщо ти мешканець Гани. Тобто для мене дешевше навчатись у своїй країні, ніж в Україні, тому що тут я іноземець і для іноземців ціни вищі. Тобі ж навпаки, дорожче буде навчатись у Гані, бо ти будеш іноземцем там.
- Скільки в середньому заробляє мешканець твоєї країни і як там із цінами на продукти?
- Звичайно, розмір заробітної плати залежить від професій. Ну наприклад, звичайний вчитель отримує у межах 200-500 доларів. Це середня заробітна плата в нашій країні. Ціни на продукти в Україні дешевші. Це через те, що в Африку складніше транспортувати продукти, а тому їх вартість зростає. Квиток додому для мене коштує 1200 доларів. Для жителів нашої країни це значна сума.
У Черкасах має дівчину
- Ти сказав, що маєш уже друзів серед українців. А дівчина в тебе є?
- Так, вона українка, її звати Аня. Ми познайомились тут, в Черкасах (показує фото, - ред.)
- Вона гарна. Як ви спілкуєтесь? Аня знає англійську?
- Трішки. Я вчу її. У нас немає складнощів у спілкуванні, ми легко розуміємо один одного. Аня захоплюється музикою, вона навчалась у музичній школі. Я також маю захоплення – люблю малювати. Ми маємо спільні теми. А взагалі мені подобається українська музика. Люблю слухати «Океан ельзи» , улюблена пісня – «Я не здамся без бою».
Творчість Прінца
- Як твої батьки поставились до твого переїзду в Україну? І як ти вважаєш, якою буде їх реакція, якщо ти привезеш дружину-українку?
- Батьки мене підтримують в усьому. Переїзд в іншу країну, моя майбутня професія і моє життя – це мій особистий вибір. Вони це розуміють і абсолютно не заперечували. Вибір дружини вони також сприймуть нормально, я впевнений, бо це мій вибір, і я маю на нього право.
Війна в Україні не лякає
- Коли ти їхав у Черкаси, ти знав, що в Україні йде війна? Чи хвилюються із цього приводу твої батьки?
- Так, я знав, що десь в Україні йдуть бойові дії, але мені це не завадило приїхати сюди. Мені пояснили, що в Черкасах спокійна ситуація, тут немає війни і гарні люди. Це було визначальним. Батьки абсолютно не хвилюються через це, бо я дуже часто з ними спілкуюсь і пояснюю, що добре тут живу, і жодної загрози немає.
Про війну я мало що знаю. Всі хочуть жити в мирі: у Черкасах, взагалі в Україні, так само і в Гані. Але вважаю, що якщо українці захищають свою незалежність, свою територію від нападників – це добре і правильно. Вони заслуговують поваги.
- Що взагалі знаєш про Україну? Можливо знайомий з історією нашої країни? Чи чув щось про нещодавню революцію?
- Насправді я небагато знаю про Україну. Ви були у складі Радянського союзу, потім здобули незалежність. Зараз Україна прагне вступити до Євросоюзу. Ще чув про помаранчеву революцію.
Також мені друг розповідав, що нещодавно була революція, Євромайдан. Знаю, що люди боролись за свою незалежність, за свободу. Це правильно! Кожен хоче мати свободу.
- Ми в Україні кожні чотири роки обираємо президента. У твоїй країні також проводять вибори? І чи чув щось про українських політиків?
Так, ми також обираємо президента своєї країни кожні 5 років. Ходимо голосувати. Про українських політиків не чув. Знаю лише, що президент України Петро Порошенко. Бачив його виступ по телевізору. Він мені здався дуже спокійним і тихим.
- Прінце, ти в Черкасах уже маєш друзів, дівчину, то мабуть вже й не скучаєш за домівкою? Чи все таки хочеш повернутись? Розкажи про свої плани на майбутнє.
- (Посміхається, - ред.) Звичайно скучаю. Дуже хочу побачити батьків, брата та сестер. Але я приїхав сюди з конкретною метою – вчитись. Тому поки що не маю планів повернутись додому. Я прагну здобути освіту, можливо, побачити якісь інші країни та стати самостійним і успішним.
Принц із Гани: «Це правильно, коли люди боряться за свою незалежність»
Екзотичну зовнішність та незвичний для України статус має студент Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. 25-річний Прінц Твум приїхав на навчання у Черкаси з Гани наприкінці жовтня минулого року. Зараз тут вивчає мову та планує вчитись на юриста. У своїй країні він – справжнісінький принц. Його мама Агата – королева одного з етнічних поселень, яких у Гані нараховується більше десяти. При цьому батько Прінца працює в шахті електриком-інженером.
Відверто про свою королівську сім’ю та ставлення до сучасних українських подій Прінц розповідає журналісту «Прочерку».
- Прінце, ти маєш велику родину. Розкажи, скільки в тебе братів та сестер та чим займаються твої батьки?
- Так, у мене є дві сестри, їх звати Ребека та Мерсі, а також молодший брат – Бендямін. Сестри –студентки, а брат ходить до школи. Я найстарший у сім’ї. Моя мама –королева, а її брат – мій дядько – король. У нашій країні є кілька етнічних груп. Щось схоже на ваші області: Львівська, Київська і так далі. Ось в одній із таких етнічних груп, де ми живемо, моя мама є королевою. Батько працює електриком-інженером у шахті.
- Якщо твоя мама королева, то ти маєш змогу здобути гарну освіту у своїй країні та знайти пристойну роботу?
- Це дійсно так. У Гані нормальну освіту можуть мати лише забезпечені люди. Бідні не можуть навчатися в університеті. В Україні, мені здалося, все по-іншому. Тут вищу освіту може здобути кожен, незалежно від статків. Цим мені і подобається ваша країна.
У себе на Батьківщині я вже маю освіту – перший ступінь із філософії. У нас не можна відразу після школи вступати в університет, як в Україні. Спочатку я три роки вчився у коледжі, а потім чотири роки в університеті.
- На кого навчаєшся в Черкасах? Як обирав професію?
- Зараз у Черкасах я проходжу мовну школу, вчу українську. Скоро гарно знатиму мову (говорить українською, - ред.) Мовна школа триває 8 місяців, потім чотири роки навчання. Я хочу здобути професію юриста. Чому ця професія? Просто хочу допомагати людям, вирішувати їх проблеми. У майбутньому мрію працювати юристом в ООН. Люблю досягати справедливості.
На Батьківщині працював безкоштовно
- Ти добре знаєш англійську. Спеціально вчив для подорожей?
- Ні, насправді я викладав англійську у своїй країні. Я мав свою невелику приватну школу. Допомагав людям вчити мову. Це було зовсім безкоштовно. Тобто, я не брав гроші за навчання, а просто вчив людей, мені це приносило задоволення. До мене приходили як діти, так і дорослі, які хотіли знати англійську.
- До того, як приїхав до України на навчання, ти бував уже у нашій країні, можливо маєш тут друзів? І чому обрав саме Черкаси?
- Я приїхав у Черкаси 29 жовтня. Перед цим в Україні не був. В Івано-Франківську навчається мій друг, він мені багато розповідав про вашу країну. Місто, в якому навчатимусь спеціально не обирав, мені важливо було тільки мати можливість вчити мову і вчитись своїй майбутній професії.
Взагалі, я поїхав зі своєї країни, бо хочу подивитись на культуру інших країн, подивитись, як живуть люди вдалечині від Гани. Чим вони займаються, які мають традиції. Це дуже цікаво. Багато людей живуть і навіть не підозрюють, що є зовсім інший світ, інше життя. Зараз, крім української, я вивчаю грецьку мову (показує підручник, - ред.). Трохи знаю італійську і французьку. Я не маю на меті гарно вивчити ці мови, принаймні поки що, мені головне, щоб мене розуміли, і я міг зрозуміти. Це потрібно для роботи в ООН, якої я прагну.
Викладачка пригостила борщем
- Ти почав говорити про традиції. Як відсвяткував Новий рік у Черкасах? Чи подобається тобі українська традиція святкування і як проводять це свято на твоїй Батьківщині?
- Я гарно відсвяткував Новий рік. Разом з подругами, вони живуть тут у гуртожитку, ходили до центральної ялинки, там було багато людей, всі веселились і були щасливі. Це мені сподобалось. Ви вмієте гарно святкувати, мені це розповідав ще мій друг, який живе в Івано-Франківську.
У нас Новий рік святкують трохи по-іншому. 31 грудня всі йдуть до церкви, і новорічну ніч зустрічають саме там. Люди моляться та просять необхідного у новому році.
- Як тобі наша кухня? Маєш уже улюблені страви?
- Так, жарена картопля та борщ (не без складнощів вимовляє українською, - ред.). В університеті є викладачка, з якою я вивчаю мову. Її звати Алла Таран. Вона пригощала мене борщем. Було дуже смачно.
Африканський принц у Черкасах не змерз
- Як відомо, в Африці спекотний клімат, а в Україні зараз зима і дуже холодно. Чи не викликало це у тебе проблем у зв’язку з цим? І які ще складнощі тебе тут спіткали: можливо мовний бар’єр, або неналежна реакція місцевих?
- У моєму місті зараз спекотно –+29 градусів, а тут, в Черкасах -9 (показує погоду на телефоні – ред.). Але я швидко адаптувався, жодних проблем. Складно було лише спочатку звикнути до такого клімату. З мовою теж особливих проблем не виникало. Нас гарно розуміють навіть ті, хто не знають англійську. Комендант гуртожитку та чергова залюбки допомагають і пояснюють нам усе, що потрібно. Так само і на вулиці та в магазині. Наприклад, у Делікаті часто доводиться питати переклад у людей, всі радо допомагають. Тут дуже привітні люди.
- Ти вже живеш у Черкасах близько трьох місяців. Можеш порівняти ціни на навчання у своїй країні і в Україні?
- Навчатись у Гані не надто дорого, якщо ти мешканець Гани. Тобто для мене дешевше навчатись у своїй країні, ніж в Україні, тому що тут я іноземець і для іноземців ціни вищі. Тобі ж навпаки, дорожче буде навчатись у Гані, бо ти будеш іноземцем там.
- Скільки в середньому заробляє мешканець твоєї країни і як там із цінами на продукти?
- Звичайно, розмір заробітної плати залежить від професій. Ну наприклад, звичайний вчитель отримує у межах 200-500 доларів. Це середня заробітна плата в нашій країні. Ціни на продукти в Україні дешевші. Це через те, що в Африку складніше транспортувати продукти, а тому їх вартість зростає. Квиток додому для мене коштує 1200 доларів. Для жителів нашої країни це значна сума.
У Черкасах має дівчину
- Ти сказав, що маєш уже друзів серед українців. А дівчина в тебе є?
- Так, вона українка, її звати Аня. Ми познайомились тут, в Черкасах (показує фото, - ред.)
- Вона гарна. Як ви спілкуєтесь? Аня знає англійську?
- Трішки. Я вчу її. У нас немає складнощів у спілкуванні, ми легко розуміємо один одного. Аня захоплюється музикою, вона навчалась у музичній школі. Я також маю захоплення – люблю малювати. Ми маємо спільні теми. А взагалі мені подобається українська музика. Люблю слухати «Океан ельзи» , улюблена пісня – «Я не здамся без бою».
- Як твої батьки поставились до твого переїзду в Україну? І як ти вважаєш, якою буде їх реакція, якщо ти привезеш дружину-українку?
- Батьки мене підтримують в усьому. Переїзд в іншу країну, моя майбутня професія і моє життя – це мій особистий вибір. Вони це розуміють і абсолютно не заперечували. Вибір дружини вони також сприймуть нормально, я впевнений, бо це мій вибір, і я маю на нього право.
Війна в Україні не лякає
- Коли ти їхав у Черкаси, ти знав, що в Україні йде війна? Чи хвилюються із цього приводу твої батьки?
- Так, я знав, що десь в Україні йдуть бойові дії, але мені це не завадило приїхати сюди. Мені пояснили, що в Черкасах спокійна ситуація, тут немає війни і гарні люди. Це було визначальним. Батьки абсолютно не хвилюються через це, бо я дуже часто з ними спілкуюсь і пояснюю, що добре тут живу, і жодної загрози немає.
Про війну я мало що знаю. Всі хочуть жити в мирі: у Черкасах, взагалі в Україні, так само і в Гані. Але вважаю, що якщо українці захищають свою незалежність, свою територію від нападників – це добре і правильно. Вони заслуговують поваги.
- Що взагалі знаєш про Україну? Можливо знайомий з історією нашої країни? Чи чув щось про нещодавню революцію?
- Насправді я небагато знаю про Україну. Ви були у складі Радянського союзу, потім здобули незалежність. Зараз Україна прагне вступити до Євросоюзу. Ще чув про помаранчеву революцію.
Також мені друг розповідав, що нещодавно була революція, Євромайдан. Знаю, що люди боролись за свою незалежність, за свободу. Це правильно! Кожен хоче мати свободу.
- Ми в Україні кожні чотири роки обираємо президента. У твоїй країні також проводять вибори? І чи чув ти щось про українських політиків?
Так, ми також обираємо президента своєї країни кожні чотири роки. Ходимо голосувати. Про українських політиків не чув. Знаю лише, що президент України Петро Порошенко. Бачив його виступ по телевізору. Він мені здався дуже спокійним і тихим.
- Прінце, ти в Черкасах уже маєш друзів, дівчину, то мабуть вже й не скучаєш за домівкою? Чи все таки хочеш повернутись? Розкажи про свої плани на майбутнє.
- (Посміхається, -ред.) Звичайно скучаю. Дуже хочу побачити батьків, брата та сестер. Але я приїхав сюди з конкретною метою – вчитись . Тому поки що не маю планів повернутись додому. Я прагну здобути освіту, можливо побачити якісь інші країни та стати самостійним і успішним.
Коментарі
Представники ведучих компаній? Це хто? Може це Ковалюк на ФІОТі? Настільки я знаю в КПІ вже приходять з пристойним багажем знань, який дозволяє курсі на третьому кодерам знайти норм роботу і не здавати безтолкові лаби і РГРки. Спостерігаючи тенденції останніх років, коли прогресивні аспіранти і викладачі залишають універ через 2-3 роки, а консервативні нероби тільки обкладають свої місця указами і липовими показниками роботи, я даю цій системі років 5 життя, далі це дойде або до повного абсурду, або щось виросте з таких ВНЗ як УКУ і держава перестане вкладати гроші в інші шараги. Я не можу зрозуміти чому люди так захищають свої мутні університети, замість того щоб хоча б вимагати декларованих Квітом вимог до вибірковості предметів, відкритості роботи ВНЗ???
Я вот тоже учился в КПИ. Слушал лекции Барьяхтара и сдавал лабы Глушкову, спорил на экзамене с Удовенко о правоте Полинга в представлени пи-связей, он меня выгнал, но на переэкзаменовке поставил 5. Сейчас в КПИ учится мой младший. На их факультете сидят представители ведущих фирм мира, присматривают перспективных студентов. И я скажу так: кто ХОЧЕТ и МОЖЕТ -тот УЧИТСЯ. А кому бумажку получить и дурака повалять - бежит заказывать контрольные, курсовики, а потом и диплом. Вот, например, в Черкассах на физмате есть профессор Гусак - величина не только в украинской, но и в мировой физике. Он может и хочет учить. Желающих учиться - маловато!
Наведіть аргументи на захист системи вищої освіти, не типу я закінчив/ла універ і мене взяли на роботу, а серйозні чи в нас впливають університети на громадські інститути, чи формують вониякісь цінності, на зв'язок з професійною спільнотою чи взагалі оправдує вихід випускників вкладених в них державних грошей?
Навачався в КПІ, їздив на літню школу в Норвегію, готовий по пунктам розібрати відмінності вищих шкіл від забезпечення аудиторій оргтехнікою (на ТЕФі вікна фанерою закривають), бібліотек з актуальними ресурсами, можливості вибору предметів, навантаженням 4-5 предметів на семестр, організація самостійної роботи, людське спілкування персоналу університету з студентами (в нас тьотки в деканаті), викладачі які з інтернетом на ти, отримання грантів і стипендій за реальну науку, а не за публікації в мутних вістниках і середній бал четвьорка яки отримана всіма правдами і неправдами + окрема тема гуртожитки і вимоги універу щоб студент навчався, а не перебивався підробітками.
Думаю, що це створіння, яке намагається писати українською, але "Арсеній" набирає через раша-буковку "Ы" взагалі ніде не вчилося - це клоун не за фахом, а за покликанням "скудного умішкі"
http://studway.com.ua/inozemci-v-ukraini/
Вы учились в Сорбонне, или в Оксфорде? Или в пермском лесотехническом техникуме?
Стрічка RSS коментарів цього запису