Харківське видавництво «Клуб сімейного дозвілля» уже викупило в черкащанки Зінаїди Луценко, яка виграла другу премію у відомому міжнародному конкурсі романів, п'єс, кіносценаріїв та пісенної лірики про кохання «Коронація слова», право на друк її книги, пише газета «Молодь Черкащини».
Зінаїда Луценко живе в селищі Цибулів Монастирищенського району і працює вчителькою у місцевій школі. Та, виявляється, ця проста сільська вчителька вже давно веде колонку в столичному глянці «Домашний очаг», публікувалася в журналі «Cosmopolitan», а восени вийде аж дві її книги.
Письменницька діяльність вчительки розпочалася 2008 року, тоді вона написала невелике фентезі й сховала його у стіл.
– Якось купила у Києві журнал «Cosmopolitan» (до того часу бачила його рекламу тільки по телевізору). Й коли гортала одно думала: «Це ж які розумні люди тут пишуть!». Мені вони здавалися недосяжними. Але все ж таки зважилася надіслати до журналу своє фентезі. А через тиждень мені зателефонували й запропонували опублікувати мій текст.
Для вчительки із зарплатою 800 гривень тодішній гонорар у 500 гривень від «Cosmopolitan» став космічним. Опісля пані Зінаїді запропонували вести колонку в іншому глянці – «Домашний очаг».
Найбільшим досягненням для Зінаїди Луценко стало друге місце у відомому й престижному конкурсі «Коронація слова». У номінації романів рукопис черкащанки «Необдумана Міловиця» здобув другу премію.
До речі, цьогоріч на «Коронацію слова» надійшло аж шість тисяч текстів! Свої роботи надсилали як відомі письменники, так і початківці, серед яких і була наша Зінаїда Луценко. Про участь у цьому конкурсі вона мріяла не один рік і постійно перечитувала книги переможців «Коронації».
– Цьогоріч відправила на конкурс два твори – «Необдумана Міловиця» та «Хотіла бути вчителькою». Взагалі-то, я пишу фантастичні речі, а «Необдумана Міловиця» – це фактично єдиний мій роман. Тому друга премія в конкурсі для мене справжня несподіванка, бо я просто писала собі для душі.
Про саме нагородження на «Коронації слова» пані Зінаїда пригадує, як у тумані. Червона доріжка, нагородження, премія, безліч відомих письменників… для черкащанки це було, немов щасливий сон.
Вісім тисяч гривень – таку суму отримала жінка за свій роман. Зізнається, що на ці гроші здійснила свою давню мрію – придбала каблучку з діамантом.
– Може, це й необдуманий вчинок, – знизує плечима Зінаїда Луценко. – Але у будь-якому разі хороша пам'ять про «Коронацію слова».
Сюжет «Необдуманої Міловиці» наразі засекречений, адже права на нього викупило відоме видавництво «Клуб сімейного дозвілля». Тому поки книга не вийде друком, про сюжетну лінію пані Зінаїда ні пари з вуст. Але читачам «Молодіжки» письменниця привідкриває завісу:
– У центрі роману моя бабуся. Вона для мене ідеальна, бо пройшла в житті неймовірні випробування. І коли я отримала премію, то перше, що зробила – купила найкращий рушник, хустку й калач та й пішла на могилку до бабусі. Впала на коліна й подякувала їй. «Необдумана Міловиця» – це пам’ятник моїй бабусі.
– Але це буде друга моя книга. Паралельно в Луцьку готується до друку книга народних оповідань «Нащо мені той дід?». Оповідки надіслала на конкурс, і луцькому видавництву вони сподобалися. У них усмішка граничить із сатирою. Наприклад, в оповіданні «Нащо мені той дід?» йдеться про самотню жінку, яка вийшла на пенсію. Героїня вирішує вийти заміж за діда, але потім вона розуміє, що він їй не потрібен. Коли оповідки читаєш, спершу смієшся, а потім добряче задумуєшся. Це як в Остапа Вишні.
Народні оповідки «Нащо мені той дід?» шукатимемо на книжкових полицях уже в серпні, а «Необдуману Міловицю» – наприкінці осені.
Довідка
«Коронація слова» – конкурс романів, кіносценаріїв, п'єс та пісенної лірики про кохання. Проект компанії «Крафт Фудз Україна». Метою конкурсу є підтримка новітньої української культури, пошук нових імен, видання найкращих романів книжками, стимулювання та підтримка сучасного літературного процесу, кіно й театру. Конкурс заснований в 1999 році. «Коронація слова» відкрила для широкого кола читачів імена Ірен Роздобудько, Марини Гримич, Анни Хоми, Олександра Вільчинського, Наталки Очкур, Марини Мєдникової, Андрія Кокотюхи, Василя Шкляра та інших молодих письменників. Результатом існування конкурсу стало видання понад 100 романів.
Наталія Заїка
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису