ТРАГІКОМЕДІЯ

історія однієї пожежі

«Мені цікаво, якби у влади згорів дім, вони б теж так довго його відбудовували?»

Через півроку після пожежі черкаський театр досі без даху над головою

Пунктуальна цьогорічна зима у вигляді пухкого снігу принесла комусь радість, а комусь – ні.
У народі згорілий черкаський театр називають Колізеєм...
Сніг засипав театр, який тепер усередині пахне вогкістю. І якщо адміністративна частина має цілком цивілізований вигляд, бо фактично не постраждала, то колишня глядацька зала перетворилася на мокрий колізей, де замість даху – небо, а замість ковралінового покриття – мокра кваша.

Пригадую, інформацію про загорання театру мені повідомили смс-кою колеги, коли я висвітлював одне з численних владних засідань. Спочатку я навіть не повірив цьому. Все ще не вірив у це і потім, уже прибігши на пожежу, і висвітлюючи трагічну подію.

Нижче ви можете переглянути архівне відео:

Зараз, через півроку після пожежі, мені й досі не віриться, у що перетворився наш черкаський театр. І не віриться, що влада досі не зробила найважливішого – не спрямувала кошти на перекриття даху погорілого театру.




Над головою протяг тихо гойдає декілька вішалок, залишених тут кимось. Під стіною – купки цементу. На обгорілій у патьоках стіні – плями світла, яким вдалося пройти крізь закіптяне скло.

Сумні ряди запилених крісел, які працівники театру не викинули через ощадливість: «А може перетягнемо тканиною каркас, щоб менше витрачатися на ремонт!»
Тут насправді можна було б зняти непоганий фільм жахів. Так і очікуєш, що в кінці чорного обгорілого коридору щось невідоме заворушиться під ребрами обвугленої батареї.

Якби не металева завіса, що закрила від вогню сцену, то вогонь з глядацької зали перекинувся б і туди.

– А може залити територію зали водою, аби замерзло, зробити каток і нехай дітки на поліетиленових мішках з'їжджають до сцени? Якраз схил невеликий, – жартує один з працівників театру, а тоді сумно додає: – А можна було б і владу покликати покататися...

Насправді театралам не до жартів. Раніше відсторонений обласною владою, а нині поновлений через суд директор Черкаського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка Володимир Осипов бідкається, що у той час, як всі говорили про можливість будівництва капітального накриття над театром, то варіант тимчасового накриття навіть не розглядали. А дарма. Бо саме від накриття залежить, в якому стані ми побачимо театр навесні. Якби він був захищений накриттям від опадів, всередині можна було б за будь-якої погоди потрохи робити ремонт.
За словами Володимира Осипова, станом на сьогодні всі фінанси, що мали бути виділені на будівництво накриття над театром, узгоджені профільним міністерством, проте не затверджені Кабміном.

– Все ще очікуємо виділення з резервного фонду держбюджету з надзвичайних ситуацій близько 18 мільйонів гривень. Обласна влада виділяла 1 мільйон гривень на розчистку завалів і вивезення сміття. Ці роботи виконані, – сказав керівник театру. – Всього ж, на відновлення театру, за підрахунками фахівців, треба 80 мільйонів.

Разом з тим, він сумнівається, чи вдасться цьогоріч перекрити дах…

Очевидно, що треба засукати рукава, брати лопату, і вичищати сніг, який, танучи, вже почав потрапляти у внутрішні приміщення театру, струмочками стікаючи по сходах, дощем падаючи на нижні поверхи, де вже поздувався від вологи паркет.
– Якщо взимку все це візьметься кригою, то каюк усім перекриттям. Все порозриває. І тоді потрібно буде не 80 мільйонів, а набагато більше, – кажуть працівники театру під плюскіт води, що тече крізь шпарини.

Та хто братиметься за прибирання снігу, якщо тепер напівзруйнований об'єкт є небезпечним? Всі пам'ятають трагічну загибель ветерана АТО під час розбирання завалів у театрі.

Нереальні кадри. Аж не віриться, якою ошатною була глядацька зала...
При цьому самі театрали дивуються, чому настільки повільно рухається справа по наданню фінансування театру для проведення ремонту.
– Я їздив по Україні. І всі пам'ятають, що це саме черкаський театр. Складається враження, що десь нас більше цінують ,ніж у самих Черкасах. Бували ми і за кордоном. Цьогоріч ми були в Бразилії. Наступного року режисер Андрій Жолдак планує повезти нас у Японію. Який ще театр в Україні може похвалитися виїздами за кордон мінімум раз на два роки? І там нас теж тепло приймають, вважають професіоналами, – каже актор театру та голова благодійного фонду театру Олександр Гуменний.

Пану Олександру є з чим порівняти. Свого часу він працював у Луганському та Київському обласних театрах, Миколаївському російському театрі.

– Знаєте, у нас після пожежі спершу був шок. Лише другого дня ми усвідомили всю трагічність ситуації. Ми лишилися головного будинку у нашому житті. Бо 90% свого часу проводили в театрі. Це і репетиції, і вистави. Це був дійсно наш дім… Мені цікаво, як би відреагували можновладці, якби згоріла їх хата? Вони також би вичікували півроку, чи все-таки взяли, та й відбудували?! Я розумію, що є бюрократія, багато чого треба вирішувати паперами. Але в конкретному екстреному випадку, думаю, що можна було якось вирішити питання і таки закрити театр від негоди та почати роботи, – каже Олександр Гуменний.
Актор Олександр Гуменний очолює благодійний фонд з відбудови погорілого театру. Каже, що всю трагічність ситуації колектив відчув на другий день після пожежі. Всі були в шоці...
Та в адміністративній частині є й затишні місця. Це, наприклад, кравецька майстерня, де майстри створюють нові костюми для акторів під поглядами Хемінгуея та The Beatles із плакатів на стіні.
Запитуємо Олександра Гуменного його ставлення до закидів деяких коментаторів «Прочерку» на адресу театру: мовляв, нехай актори самі заробляють на театр.

– Без питань! Зароблятимемо! Але нехай ті люди, хто таке каже, допоможуть нам. Ви знаєте, на чому ми по області їздимо? Я, до речі, вже втомився нагадувати владі, що у нас автобусу 45 років. Він 45 літрів на 100 кілометрів їсть. Раз проїдемо і водій два дні ремонтом займається. Та на виставу має виїхати разом з обслуговуючим персоналом осіб 40! Це всім треба нарахувати добові, а якщо це виїзд на декілька днів, то і десь переночувати. Тобто, нинішні наші поїздки збиткові. Дай Бог, коли в нуль виходимо! Тож, звісно, менш затратно ставити вистави в Черкасах. Крім того, треба врахувати, що і вистави так просто ми не можемо ставити, не заплативши за них гроші. Більшість же думає, що театр заробляє на квитках тощо. Насправді, з гривні ми віддаємо більше 60 копійок державі. І це не лише податок. Це ж і плата автору вистави.

Актор також пригадує відому історію, яку зараз часто згадують в українських реаліях. Коли на Англію посунула страшна фашистська навала, парламент скасував державне фінансування культури. Тоді Черчіль запитав у політиків:

- Навіщо ви це зробили?

- Як, навіщо? Адже нам потрібні гроші, щоб воювати!

- Тоді поясніть, - сказав він, - а за що, власне, ми… воюємо?

Стало зрозуміло, за що йде війна, і фінансування культури поновили.
Йдемо з фотографом і актором театру вцілілими приміщеннями будівлі. По дорозі перечіпаємося об груду камінців, видовбану з підлоги.

– Це тут брали якісь проби… – актор не в змозі пояснити, навіщо.

Йдучи театром, мимоволі пригадуєш, як тут було колись, і як - зараз...
Таким був театр у 1968 році... Фото з групи "Місто на "Че" у "Фейсбуці"
У балетній та залі для репетицій вогке важке повітря. Туди також знайшла шлях тала вода: серед зали стоять відра і бачки.

– Тут вже над нами даху немає. І в сусідніх кімнатах художників теж. Тому і тече, проте доводиться репетирувати. Відчуваєте крім вологи прохолоду? Тут і з опаленням проблеми, бо пожежа зачепила систему. Он в кутку тенісний столи – розігріваємося, коли змерзнемо. Знаєте… – дивиться співрозмовник у вікно, де за театром виростає велика багатоповерхівка: – Віри немає… Ми якось просили про зустріч влади з колективом театру. Але хотіли, щоб не ми до них пішли, а вони до нас прийшли. Віталій Коваль (заступник голови – керівник апарату облдержадміністрації – ред.) мені сказав, що вже як буде затверджена сума, то вони прийдуть. А так, щоб поговорити з колективом, обнадіяти нас...
Зараз на рахунку благодійного фонду театру майже 96 тисяч гривень.

– Поки просто накопичуємо суму. Навіть на автобус новий не вистачить. Бо я вже дізнавався, що він коштуватиме 1,5-2 мільйони…

До речі, допомоги театр, який перебуває на балансі області, просив і в міської влади. Мотивація та, що значна частина глядачів (на думку актора, 80%)– це жителі міста Черкаси.

– Юридично ми підпорядковані обласній раді, проте вважаю, що і міська влада могла б взяти участь у відбудові театру. А вони, в свою чергу, як повідомляли ЗМІ, розглядають можливість облаштування сесійної зали на 2 мільйони. Чи рівноцінні це витрати? – міркує Олександр Гуменний.

«Прочерк» надсилав запит до департаменту фінансової політики міськради, проте там повідомили, що в міському бюджеті кошти на театр не передбачені. Обласне управління культури, на запит «Прочерку» повідомило, що обласна влада у вересні вже направляла 350 тисяч гривень на допомогу театру, а також спрямовувала майже мільйон на розчищення завалів. Щодо сьогоднішньої ситуації, то всі чекають погодження проекту розпорядження Кабміну про виділення коштів на відновлення будівлі.
"Символічна світлинка. Закриття минулого сезону. Після пожежі, з надією на відродження театру. Шевченко з нами", - пише про світлину акторка Наталка Мамалига.
Театр починається з вішалки...
Багато читачів "Прочерку" незадоволені затягуванням процесу відбудови театру
А поки театрали очікують вирішення питання ремонту їх домівки у високих кабінетах, самі актори готують нові вистави як для дорослих, так і для дітей. Зокрема, під Новий рік діти побачать виставу «Усі миші люблять сир».

Їх вистави можна побачити або у філармонії, або у будинку культури ім. Кулика.
– Якщо говорити про якість показу вистав, то звісно, сцена філармонії і за розмірами і за технічним оснащенням більше нам підходить. Бо в будинку культури нам доводиться багато чого урізати і по декораціях, і по освітленню. Добре, що зі звуком питання вирішене. Минулого тижня театр отримав обіцяну владою області звукову апаратуру, хоча й минуло 3 місяці з того часу, як облрадою були виділені кошти на її придбання. Тож все одно дякуємо!
Адмінчастина театру і глядацька зала - це два різні світи.
Театрали вірять у те, що вцілілу будівлю театру таки можна буде довести до ладу. Та час грає проти цього, адже ще один снігопад може ще більше попсувати те, що вціліло...
Репетиція під шум дощу: нові опади можуть принести театралам нові клопоти, бо в ті приміщення, що залишилися без даху, вода знаходить дорогу...
Театральна сцена слугує акторам за склад. Тут сьогодні можна побачити все, що актори використавували для гри на сцені.

Коли ця сцена побачить глядачів?

Мабуть, тим акторам, хто і так не може забути про трагедію з власним театром, цей вогнегасник, як більмо в оці
Гримувальні кімнати знаходяться в адміністративній, неушкодженій частині театру, тож тут немовби все гаразд, хоч сусідство з апокаліптичним колізеєм наелектризовує повітря. Та щоб відволіктися, театрали шукають зараз нову легку і веселу виставу. За словами актора Олександра Гуменного, людям зараз потрібно відпочити, а не «завантажувати мізки проблемами». Тож актор і хотів би поставити саме легку і веселу виставу. «Позитивна і легка вистава дає глядачам віру в життя, впевненість», – каже актор.
Насамкінець актор проводжає нас до виходу. Він пригадує акцію акторів під обласним Будинком рад, коли колектив театру влаштував мітинг-виставу заради привернення уваги до проблем театру.

Олександр Гуменний каже, що сподівався на більшу кількість черкащан, які б прийшли підтримати акторів. Проте місто нині живе своїм життям, і актор повертається у театр, махнувши рукою в бік новобудови, що зводиться за театром швидкими темпами.
А всім, хто ще не встиг допомогти Черкаському театру, але бажає це зробити, нагадуємо банківські реквізити:

Отримувач : Благодійна організація «Благодійний фонд «Черкаський театр»

Код ЄДРПОУ : 39938661

Рахунок отримувача : № 26003287821

Банк отримувача : АБ «УКРГАЗБАНК»

МФО: 320478

Автор тексту - Назарій ВІВЧАРИК, сучасні фото згорілого театру - Сергій КОСЕНКО