Про долю простих українців. Вчора, їдучи з с.Чубівка, підвозив жінку з лісу, яка вже 2 роки як на пенсії. Грибів назбирало мало, бо машин каже багато. Дорогою розговорилися.
Діти і внуки у неї вже 3 роки у Барселоні, Іспанія. Повертатися назад не збираються. Працюють, мову вивчили швидко. Внуку спочатку в школі було досить важко (треба знати як іспанську так і каталонську мови), але зараз він вже 1-й у класі по математиці,інші предмети ще слід підтягнути.
Дочка, яка в Україні працювала викладачем у ВУЗі, перед виїздом пройшла курси візажу та манікюру і тепер там працює за цією ж спеціальністю, чоловік також працює зам. директора в будівельній фірмі.
В Україну діти вже не їздять, а свати бувають в Іспанії тепер кожний рік.
Анатолій Рекун, громадський діяч, директор Ресурсного центру АНГО
*допис з "Фейсбуку"
реклама
Коментарі
Вот насмешил.Видел я чем питаются заробитчани в той же Италии.Только то что привезли с собой или уж совсем дешевые продукты.Одеваются в основном с распродаж,в сэконхэнде.Я не видел на основной массе работающих украинцев
брэндовой одежды.Ну а насчет колбасы,то ты по своим деньгам ешь с целлюлозой
только по цене в десять раз дороже учитывая новый стандарт ДТСУ.Насчет школ и мовы ты опять соврал.Школы были и в 70-80 годы.Насчет населенных пунктов.Мне лично до лампочки,какое его название.Главное чтобы в кармане было так долларов 500 на мелкие расходы.
Как хорошо жилось, когда СССР правили людоведы и душелюбы, которые ни в какую Барселону, никого без разрешения ЦК не пускали, двже по телевизору её не видал никто, ни по одному из двух имевшихся каналов - но мы твёрдо знали, что живём в лучшей в мире стране, жалели несчастных испанцев ,которых гнобят злые капиталисты, и все были довольны колбасой по 2.20 (с целлюлозой), резиновыми кедами и знаменитыми трусами фабрики Большевичка! И электричество всего по 4 копейки за киловатт было! (при средней зарплате по стране 100 рублей). И с мовой никто не приставал: к середине 80-х вообще позакрывали все украинские школы в Черкассах, полностью перевели на русский язык деловодство, станцию Залізнячку переименовали в Железнячку, а Кобиляки - в Лошадиновку! И сахар слаще был, и бабы красивше!
У 90-х і вся Польща по заробітків в Італії-Німеччині була.
А зараз - всі повернулися додому і економіка Польщі демонструє супертемпи.
Стрічка RSS коментарів цього запису