Спілкуючись із громадянами, відповідаючи на чисельні питання стає зрозуміло: багато людей просто не розуміються на тому, що ж то воно за дивина така, - добровольці. Як стати, які знання потрібні, як їх заохочують, чи великі гроші платять, чи є компенсації витраченого часу і чи існує система пільг та інших преференцій...
Якщо стисло, то нижче інфографіка, яка дасть дуже прості відповіді на більшість запитань стосовно добровольців.
І ще одне. Важливе! Багато людей, просто не знаючись на темі, а орієнтуючись лише на слова "добровольці", тобто "безсрібники", вважають, що усі сільські пожежники або отримують зарплатню - і тоді вони не добровольці, або не отримують - і тоді вони можуть називатися добровольцями. Цей міф показує лише необізнаність, і спростовується дуже просто,- усі сільські пожежні підрозділи, що мають на озброєнні техніку, є змішаними формуваннями, в яких кілька людей (кількість визначається рішенням громади) отримують певну зарплатню від громади, а інші, працюючи за своїм фахом, лише за потреби долучаються до робіт на місці пожежі, отримуючи за свою небайдужість засмальцьовані обличчя, обпечені брови, моральне задоволення і повагу від громади.
Як казали в давнину в Україні, "моя хата скраю, першим лихо зустрічаю".
Костянтин Проценко, помічник керівника у ГУ ДСНС України у Черкаській області
*Допис із фейсбуку
реклама
Коментарі
Ага, хохотунчик, мля, каву сьорбає. Вік дозволяє. От і хохмив би в окопі!
jack'у, а ти сам сільский будеш?
Мабуть це
Костянтин Проценко, помічник керівника у ГУ ДСНС України у Черкаській області озвався...
Костянтин Проценко, помічник керівника у ГУ ДСНС України у Черкаській област
Костянтин Проценко, помічник керівника у ГУ ДСНС України у Черкаській област
Пожежні команди по селах утримує місцева громада. На кошти,які має. А ти, наполеончик, готовий профінансувати?
Три реальних пожежника в робах не першої свіжості, які, високоймовірно, й "отримують за свою небайдужість засмальцьовані обличчя, обпечені брови, моральне задоволення і (повагу від громади?)", та семеро бадьорих, вгодованих їхніх керуль, одягнутих в прикиди від місцевого, але на їх думку "луї віттона", які отримують за свою нелегку керульну роботу немалі громадські кошти від своїх родичів, - керульників громади. Точно шо "троє з плошками, та семеро з ложками". Аналогічна класична ситуація з вчителями-доброволцями, готовими до безкоштовної позаурочної роботи на пару ставок, не будемо ще раз пальцем тицяти в керулю школи, з ополоником в руцях.
Стрічка RSS коментарів цього запису