Куштан: «Черкеська» теорія походження Черкас: політ фантазії чи свідома містифікація?

Вже понад 250 років історики у своїх дослідженнях оперують концепцією про проникнення у Подніпров’я наприкінці ХІІІ ст. північнокавказьких племен черкесів і заснування ними міста Черкаси. Це, власне, і стало основним аргументом для призначення 700-річчя Черкас у 1986 р. Спробуємо розібратися із обставинами появи цієї ідеї та звернемо особливу увагу на час її появи.

Теорія про заснування Черкас черкесами з’явилася у 2-й половині XVIII ст. завдяки працям російських імперських істориків В. Татіщева та І. Болтіна. За основу була взята літописна згадка про мешканців «Охматових слобід»: 1283 р. баскак Охмат, узявши на відкуп увесь Курський край, заснував три слободи; слобожани вдалися до грабунків, через що 1284 р. рильський князь розігнав обидві слободи (Воскресенський, Лаврентіївський та Никонівський літописи). Але тут ви не знайдете ЖОДНОГО слова ні про черкес, ні про Черкаси – все це з’явилося лише завдяки нестримній фантазії Татіщева та Болтіна (можливо, як державне замовлення або політична необхідність).

Спочатку В. Татіщев у 1769 р. так «обіграв» літописне першоджерело: «…Оные прежде из кабардинских черкес в 14 ст. в княжестве Курском, под властью Татар, собравши множество сброда, слободы населили, и воровством промышляли, и для многих на них жалоб татарских губернатором на Днепр переведены, и град Черкасы построили, потом, усмотря польское беспутное правление, всю Малую Русь в козаки превратили, гетмана или атамана избрав, все черкесы именовались». Залучення до цієї історії міста Черкаси і козаків-черкасів було не випадковим. Це був час, коли гетьманство було ліквідоване, землі Війська Запорозького мали ще формальну автономію, але були вже обмежені російськими військовими укріпленнями та поселеннями, її ліквідація була лише справою часу. Тож імперський історик Татіщев виконував «держзамовлення» по дискредитації українського козацтва: ті, мов, на цій території є зайдами, споконвіку займалися розбійництвом (натяк на роль запорожців у гайдамацькому русі 1730–50 рр. та Коліївщині 1768 р. на польському Правобережжі Дніпра). Тобто Запорозька Січ – такий собі аналог «Охматових слобід», населених злодіями і розбійниками, які мають бути знищені. Не випадково історик «наїхав» на черкесів, представивши їх бандитами – саме з 1763 р. розпочалася збройна боротьба черкеського народу проти Російської імперії, яка тривала аж до 2-ї половині ХІХ ст.

І. Болтін у 1788 р. вдосконалив і дофантазував ідею Татіщева: «В 1282 году, баскак татарский курского княжения, призвав черкес из Бештау или Пятигория, населил ими слободы под именем казаков. Разбои и грабежи причиняемые ими произвели многие жалобы на них; для коих наконец Олег князь курский, по дозволению ханскому, разорил их жилища, многих из них побил, а прочие разбежались. Сии, совокупясь с русскими беглецами, долгое время чинили всюду по дорогам разбои, укрываясь от поисков над ними по лесам и оврагам. Много труда стоило всех оттуда выгнать и искоренить. Многолюдная их шайка, не обретая себе безопасности там, ушла в Канев в баскаку, которой и назначил им место к пребыванию ниже по Днепру. Тут они построили себе городок, или приличнее острожек, и назвали Черкаск, по причине что большая часть их были породою Черкасы…». Це писалося через 13 років після остаточної ліквідації Запорозької Січі і козацької автономії. Тобто фаворит імператриці князь Григорій Потьомкін, наче курський князь Олег у Болтіна, розорив «розбійниче гніздо». Як колись вигадані розбійники-черкеси, реальні запорозькі козаки змушені були шукати нового прихистку: перші знайшли його на Дніпрі, а другі – за Дунаєм.

Тобто «черкеська» теорія походження міста Черкаси (так само, як і походження козаків від черкесів) є абсолютною вигадкою і анахронізмом, створеними у 2-й половині XVIII ст. для обґрунтування необхідності ліквідації козацької автономії на берегах Дніпра. Для цього Татіщев з Болтіним повністю спотворили першоджерело (руські літописи), доповнивши їх вигадками, заснованими лишень на подібності морфем: етноніму «черкеси» і топоніму «Черкаси». Ця сама «гра слів» лягла в основу ще однієї більш давньої містифікації – «канівської легенди 1552 р.», згідно з якою черкесів з Кавказу привів литовський князь Гедимін і осадив їх на Дніпрі в районі теперішніх Черкас. Але це вже тема для іншого допису.

Дмитро Куштан, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології Національної академії наук України

* Допис у фейсбуці.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Черкаський науковець доводить, що Черкаси – молодші, ніж заведено вважати.