Усупереч відомій пісні, у природи є погана погода, особливо з погляду ризику розвитку інфаркту міокарда (а це – одна із найнебезпечніших і досить поширених хвороб). Про метеорологічні та інші фактори треба пам’ятати всім, а особливо людям похилого віку і тим, хто вже переніс інфаркт міокарда.
Увага: небезпечні моменти для тих, у кого хворе серце – це ранкові години (особливо в понеділок), холодна погода, коливання атмосферного тиску, стресові ситуації.
Результати клініко-епідеміологічних спостережень свідчать про те, що інфаркт міокарда розвивається частіше вранці (особливо протягом першої години після того, як людина прокинулась). Це стосується також динаміки розвитку раптової смерті, інсульту, транзиторної ішемії міокарда (за Холтером). Вважають, що частота розвитку серцево-судинних катастроф у ранішні години пов’язана з підвищенням в цей час артеріального тиску і частоти серцевих скорочень та особливостями фізіології крові. Тривале приймання аспірину і бета-блокаторів дозволяє «згладити» ранішній сплеск в частоті розвитку інфарктів.
Особливо «небезпечні ранки» бувають по понеділках (у людей, які працюють); рідше – у вихідні дні в зимові місяці, а також у більш холодні дні року. Наприклад, при зниженні температури на 10°С , порівняно з середньою для даної пори року, ризик розвитку першого інфаркту міокарда зростає на 15%, а повторного на 38%. Можливо, це відбувається за рахунок спазму судин, підняття артеріального тиску, підвищення активності коагулятивної системи крові та низки інших факторів.
Небезпека також причаїлася в коливаннях атмосферного тиску. Підняття атмосферного тиску більш ніж на 10 ГПа або його падіння на таку ж величину призводить до збільшення частоти розвитку інфаркту міокарда.
Відомо, що інфаркт міокарду часто виникає під час або безпосередньо після сильного хвилювання – стресу. Стрес супроводжується викидом фізіологічно активних речовин катехоламінів, а отже прискоренням пульсу і звуженням судин (підвищенням артеріального тиску), при цьому збільшується потреба міокарда у кисні. Окрім того, під час стресу підвищується здатність крові згортатися, що у наших далеких предків мало попереджувати надмірну крововтрату. У сучасної людини, яка страждає на коронарний атеросклероз, все це може призвести до розвитку інфаркту міокарда. Протягом 2 годин після того, як людина погарячилася, ризик розвитку інфаркту зростає у 2.2 рази.
І, звісно, ризик виникнення інфаркту підвищується під час або відразу після значних фізичних навантажень. Протягом години після значного фізичного навантаження ризик розвитку інфаркту міокарда зростає у 6 разів.
Кілька слів – про клініко-лабораторну діагностику інфаркту міокарда. Як відомо, для постановки діагнозу інфаркту міокарда потрібна наявність принаймні двох із таких трьох діагностичних ознак – «діагностичної тріади ВООЗ»:
* типова для інфаркту міокарда клінічна картина;
* характерні зміни ЕКГ;
* підвищення у плазмі крові біохімічних маркерів ураження міокарда.
У разі розвитку інфаркту міокарда у хворого у більшості випадків виникає сильний загрудинний біль, який не знімається нітрогліцерином і триває 15 хвилин і довше. Характер болю такий, що він стискає, давить або роздирає груди («стисло лещатами», «стягло обручем», «наче слон на груди наступив»). Найчастіше біль ірадіює (віддає) у ліве плече та руку, але може віддавати також у шию, нижню щелепу, міжлопатковий простір, ділянку живота.
При інфаркті міокарда у людини нерідко виступає випотина, виникають запаморочення або стан зомління, нудота, блювання, розлад шлунка, відчуття загального нездужання, сильна слабкість, втрата свідомості.
У літніх людей, особливо якщо вони страждають на цукровий діабет, безбольовий інфаркт міокарда нерідко проявляється приступом задишки у стані спокою (серцева астма, набряк легень).
За даними Фремінгемського дослідження (США), лише у 23% перший інфаркт міокарда розвивається на фоні попередньої стенокардії. Кожний п’ятий інфаркт – німий, тобто залишається недіагностованим. У таких випадках інфаркт не супроводжується типовою клінічною картиною (характерним больовим синдромом), а проявляється, наприклад, сильною слабкістю і / або задишкою.
Із «продромів» (початкових проявів) інфаркту міокарда, які спостерігаються у 40 – 70% хворих, слід передусім відзначити загрудинний біль (нестабільну стенокардію) – найчастіший і здебільшого єдиний передвісник наближення катастрофи. Окрім того, як провісники інфаркту міокарда описані задишка, втома, слабкість, загальне нездужання, серцебиття, запаморочення, стан зомління.
Коли ситуація дозволяє розпитати хворого, на користь діагнозу інфаркту міокарда свідчить «коронарний анамнез» і/або фактори ризику ІХС, наявні у пацієнта:
- куріння, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, дисліпідемія, сімейний анамнез (випадки раннього розвитку ІХС в сім'ї: документований інфаркт міокарда або раптова смерть у віці до 65 років у матері, тітки, сестри),
- вік – для чоловіка > 45 років, для жінки > 55 років (чи більш молодий вік у випадку ранньої менопаузи).
Психосоціальний стрес також є чинником ризику розвитку ІХС.
Важливим методом діагностики серцевих хвороб є електрокардіографія (ЕКГ) – графічна реєстрація електричної активності серця.
Незважаючи на те, що ЕКГ реєструє тільки електричні явища, зміни на ЕКГ («відхилення від норми») в більшості випадків є відображенням анатомічних, метаболічних або гемодинамічних порушень. Для інтерпретації даних ЕКГ завжди необхідна повторна реєстрація ЕКГ в динаміці і дані додаткових інструментальних і лабораторних методів обстеження.
Одним із варіантів електрокардіографічного обстеження є цілодобове моніторування ЕКГ або холтерівське моніторування ЕКГ. При проведенні холтерівського моніторування ЕКГ на шкіру хворого наклеюють електроди, які підключають до реєструючого пристрою, який, зазвичай, розташовують на поясі (паску) пацієнта. Зазвичай реєстрація ЕКГ проводиться протягом доби. Після цього дані обстеження аналізують. В результаті лікар отримує інформацію про зміни ЕКГ протягом доби, що дозволяє уточнити діагноз і реально оцінити важкість стану хворого.
Показання до дослідження ЕКГ за методом Холтера:
1. Скарги, які можуть бути пов’язані з порушенням ритму серця (серцебиття, перебої в роботі серця, запаморочення, втрата свідомості).
2. Захворювання з високим ризиком розвитку загрозливих для життя серцевих аритмій та раптової серцевої смерті, дилатаційна та гіпертрофічна кардіоміопатія, шлуночкова тахікардія, синдром слабкості синусового вузла, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, ускладнений серцевою недостатністю або порушенням ритму.
3. Оцінка ефективності анти аритмічного лікування.
4. Виявлення ішемії міокарда.
5. Оцінка роботи електрокардіостимулятора.
Велике значення холтерівське моніторування має для діагностики безбольової «німої» ішемії міокарда. Виявити ішемію міокарда прогностично важливо у хворих з постінфарктним кардіосклерозом, хронічною серцевою недостатністю і нестабільною стенокардією.
Правильне харчування для кардіологічних хворих – це, в основному, зниження калорійності їжі і обмеження жирів і холестерину. Одним із показників правильного харчування є нормальна вага.
Здається все так просто! Для того, щоб підтвердити , що все гаразд – треба зробити електрокардіограму, проконсультуватись у лікаря і … – радість, все гаразд!
А якщо, все-таки, щось турбує? Інколи тисне за грудиною, буває якесь серцебиття, що аж в голові паморочиться, піднімається артеріальний тиск або, навпаки – падає?.. Полюбіть себе, не відкладайте візит до кардіолога.
Перевірити свій стан роботи серцево-судинної системи в наших умовах не складно. Переконатися в тому, що ви здорові – це завжди дуже приємно, але якщо в процесі досліджень виявлені патологічні зміни на ЕКГ або підтвердженні ознаки ішемії міокарда – не варто чекати інфаркту!
Тетяна Звєрєвич, лікар-кардіолог, приватний кабінет у Першій міській поліклініці Черкас
* Допис для «Прочерку»
реклама
Коментарі
дайош безвиз-слава Порошенко
дуже чекаємо на нових клієнтів за безвiз вперед до премоги
Ну, Губенко в училищі хоча б вчилася, а її подружка Матвієнчиха зі стакана не злазила.
Та ну що ви! "Прочерк" пише, що справжній лікар - у сусідній замітці на "Прямій мові", де оспівується "кандидат медичних наук, спеціаліст вищої категорії, викладач-методист, доцент, Заслужений лікар України, голова Спілки жінок Черкащини, повний кавалер ордена „За заслуги” Інна Яківна Губенко".
Аффтар закликає всіх лікарів рівнятися на цю падругу Валентини Матвієнко
Стрічка RSS коментарів цього запису