1906 рік. На Черкащині в цей час, хоч і не так масштабно, як в промислових центрах України, активізується суспільно-політичне життя, розгортають діяльність осередки політичних партій. Своєрідною пробою на політичну зрілість громадян стали вибори до І Державної думи. Вони відбувалися за складною багатоступінчастою системою і засвідчили низький рівень політичної структуризації суспільства, відсутності інформованості та невизначеності виборців. Так, в Умані 5 квітня 1906 року від міста і повіту на губернське зібрання виборців уманчани обрали 7 уповноважених. Всі вони належали до лівих партій. Під час таких же виборів у Звенигородці 6 квітня жителі міста обрали 8 уповноважених, але вони були вже усі від крайніх правих партій.
Характерною особливістю цих перших на території краю виборів до загальнодержавного законодавчого органу було те, що представники влади всіляко перешкоджали демократичному проведенню парламентських виборів. Дуже рельєфно це простежується на прикладі Прохорівської волості Золотоніського повіту. В інформації до журналу «Рідний край» з цієї волості повідомлялося, що селяни здебільшого байдуже відносяться до виборів, бо їм «тяжко розібрати сей поплутаний закон про вибори». А «волосне начальство тільки гальмувало діло, не хотіло показувати закону про вибори, аж поки люди на сході не потребували та не накричали на писаря. Урядник поліцейський, укупі з волосними, нацьковує людей на де-яких інтелігентів, прихильних до народу».
А в березні 1906 року у цій же волості відбувся наступний етап виборів – від дрібних землевласників, які складали переважну більшість жителів волості. Цього разу звістка про зібрання виборців розійшлася значно ширше – земська управа заздалегідь розіслала повістки. Тому й людей прийшло набагато більше – майже 1500 чоловік.
Але як і минулого разу влада всіляко втручалася в хід виборів. Зокрема, охочих проголосувати надто довго впускали до волосного двору, де мали проходити вибори. Із-за цього вибори розпочалися аж о п’ятій годині вечора. На вході помічник справника (чиновника повітової поліції) довго розпитував у кожного ім’я, по-батькові та інші відомості. При найменших розбіжностях цих відомостей з виборчим списком, виборців до виборів не допускали. Позбавлялися права голосувати й ті селяни, що забули повістки дома (а таких було не мало). Не допускали до виборів й селян віком 25 років – на думку голови виборчої комісії вони були ще малолітні.
Для довідки: «Рідний край» – український громадсько-політично-економічний та літературно-науковий, а також популярно-освітній часопис. Виходив у 1905–1907 рр. у Полтаві, з кінця 1907–1914 рр. – у Києві, у 1915–1916 рр. – у Гадячі.
Василь Мельниченко, професор Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького
* Допис у «Фейсбуці».
реклама
