Андрушків: Нові виборчі зміни. Чого чекати?

З часу незалежності виборча система мінялась у нас чотири рази. Тепер, скоріше за все, нас знову чекатиме зміна виборчих правил. Ще в листопаді 2017 р. депутати парламенту мінімально необхідною кількістю голосів (226) проголосували у першому читанні за проект нового Виборчого кодексу (№3112-1), який запроваджує виборчу систему, яка ще не мала прецедентів в історії українських виборів, — пропорційну з відкритими списками. Парламентські вибори в жовтні 2019 р. можуть пройти вже за цією новою системою.

Пропорційна виборча система з відкритими списками має на меті принести певну конкуренцію партійних програм, а також конкуренцію за людей в регіонах, які мали б потрапити у ці списки, змусити партії стати реальними партіями. Відкриті виборчі списки – це не список, який лиш показують, це список, на який впливає виборець. Оце головна відмінність між пропорційною системою з відкритим списком та пропорційною системою з закритим списком. Остання система діє зараз, коли вам кажуть, що вони класні і треба голосувати за них, бо там є і комбат, і волонтер, і совість нації, і олімпійський чемпіон. А відкритий список, це коли виборець впливає на порядок проходження кандидатів.

Є різні системи в світі. Наприклад, є країни, де виборець сам визначає зі списку, кого він ставить на перше, а кого на друге чи третє місце. Є системи, де виборець викреслює тих, хто йому не подобається. У нас пропонують найпростішу систему, коли виборець голосує за одного кандидата зі списку, але не з національного, а з регіонального списку. Що мається на увазі? Країна ділиться на багатомандатні округи, що межами співпадають з областями. І вже нема 7 мажоритарних округів в Черкаській області, а буде один багатомандатний округ – черкаський. Політична партія спочатку виставляє свій список по Україні після затвердження на з’їзду. Одночасно партія скаже, що в нас, мовляв, по Черкаській області йдуть ось ці люди. Кількість залежатиме від того, як партія себе почуває в області. І ви приходите в останню неділю жовтня на дільницю і обираєте партію і кандидата від цієї партії по області. Тобто буде лише дві цифри в бюлетені – номер партії і номер кандидата.

Далі в ЦВК дивляться скільки партій подолали бар’єр і ділить кількість голосів відданих за партії, які подолали 4% бар’єр, на 450 і визначає скільки голосів має отримати партія, щоб мати одне місце в парламенті, щоб було однаково для всіх. Бо зараз маємо так, що один нардеп має за собою півтори тисячі голосів, а інший 40 тисяч. І обоє нардепи, наділені однаковими повноваженнями, хоч повноваження їм делегувала різна кількість виборців. Кодекс пропонує прибрати цей момент, щоб всі мали однакову кількість голосів за собою. Після того, як ЦВК визначить, що, наприклад, Партія рибалок і мисливців набрала по Черкаській області таку-то кількість голосів, прохідна квота ось така, тоді визначають, скільки голосів набрав той чи інший кандидат. Якщо голосів бракуватиме, то цю цифру, щоб вона не згорала, віддадуть в загальнонаціональний список. Хоч і більшість – 85% місць в парламенті будуть розподілені в регіональних округах. Фактично – це система, що дозволить Черкащині мати може й 10-15 представників в парламенті. І лідера партій доведеться йти в регіональні списки. Як правило це буде або київський округ, або той, звідки походять лідери. Проте їм доведеться добряче працювати на загальнонаціональний рейтинг.

Щодо надлишку голосів, які передаються у загальноукраїнський список. Це не «дірка в системі», це робиться для того, щоб не пропадали голоси людей. Бо ключова проблема української мажоритарки загалом полягає в тому, що через технологічність виборів дуже багато голосів пропадає. У нас заточена система під те, щоб «розмивати» голоси: є технічні кандидати з однаковим ім’ям і прізвищем тощо. Якщо у Британії йтиме один Іван Іванович, то противники не виставлятимуть ще одного Івана Івановича, щоб бабця промазала з галочкою. Тож в нас і виходить, що двоє з трьох виборців не мають свого представництва в парламенті. Тому й рекомендовано Україні венеціанською комісією перейти на цю систему.

Щодо слабких місць. Думаю, найпроблемнішою буде реалізація гендерної квоти. Бо двоє у п’ятірці мають бути іншої статі. Тут будуть проблеми, враховуючи українські реалії. У нас за останні 26 років не було партійного будівництва, тож людський потенціал мають не всі.

Кодекс також передбачає обов’язкове навчання і сертифікацію членів комісії. Будуть створені регіональні постійно діючі представництва ЦВК, фінансування йтиме за державний бюджет. Представники ЦВК роз’яснюватимуть нововведення, навчатимуть членів комісій. Очевидно, люди будуть найняті з місцевих фахівців. Отже, в комісіях в майбутньому будуть лише люди, які пройшли навчання і мають сертифікацію. Таким чином припинимо оці постійні зміни в комісіях, не братимуть людей з вулиці.

Щодо адмінресурсу. Виборчий кодекс це питання не регулює, але якщо ви пам’ятаєте, торік в нас були внесені зміни до закону про держслужбу. Головам РДА і ОДА було дозволено бути представниками партій, очолювати штаби… Це дало можливість партії влади легалізувати мережу штабів на основі РДА І ОДА.

Андрій Андрушків, керівник проекту ГО “Центр UA”

* з зустрічі з журналістами, що відбулася 15 червня в Черкасах