Сьогодні, 30 січня, після зимової відпустки (яка тривала з 2 по 24 січня) голова Черкаської облдержадміністрації Сергій Тулуб нарешті з’явився перед громадськістю: він провів колегію, на якій був розглянутий стан фінансово-бюджетної дисципліни в області тощо. Ніхто не запрошував журналістів, зокрема наше видання, тож дякую колегам, які поінформували.
Ніяких секретних планів черкаських підземель, ніяких прихованих схем дерибану бюджетних коштів, або, не доведи Господи, планів загарбання сусідніх областей на колегії не було представлено. ЗВИЧАЙНА КОЛЕГІЯ. Ну і за традицією, на колегії Сергій Тулуб розкритикував доповідачів.
Проте, очевидно, деякі чиновники за вказівкою Тулуба або за власною ініціативою вирішили розтлумачити журналістам у чому справжня суть колегії.
Мені це нагадало ситуацію на колегії, яка відбулася у квітні минулого року, коли до Черкас приїжджав тодішній Віце-прем’єр-міністр Сергій Тігіпко. Завдяки уміло створеній дурній ситуації, коли журналістів раптом вирішили через 15 хвилин після колегії витурити з зали засідань, тоді постраждали роздруковані аркуші Сергія Тігіпка – на них хтось ненароком перевернув склянку з водою.
Сьогодні хтось вирішив також пожартувати з журналістів. Зокрема, у мене двічі (при вході в обласний Будинок рад і при вході в залу засідань) допитувалися, чи я справді журналіст? Більше того, юнак біля дверей зали засідань якось весь аж зіщулився, зрозумівши, що я таки хочу пройти на колегію.
«Але ж там всі встали. Вже початок», – дав він мені зрозуміти, що я запізнився на три хвилини (!) і тепер можу порушити ідилію, яка утворилася в залі. Але, подумавши, він мене таки пропустив.
Після цього мені зразу зателефонувала колега, яка поскаржилася, що до неї суворий дядечко при вході в обласний Будинок рад виявив ще більшу зацікавленість, ніж до мене, і ніяк не хоче впускати. Більше того, цей чоловік пояснював журналістці, що колегія – це як день народження. Мовляв, ви ж не йдете на день народження без запрошення?! Також чоловік пояснив, що на колегію було запрошено всього десять журналістів.
Ця дуже поважна персона не впускала журналістів на обласну колегію. А коли цю персону вирішили сфотографувати, вона накивала п’ятами.
Я вийшов надвір, щоб записати таке важливе твердження цього фантазера на відео, але він одразу… накивав п’ятами. Міліціонери, що стояли поряд тільки знизали плечима. а ми з колегою пройшли в залу засідань, де мила чиновниця пояснила нам, що насправді на колегію журналістам всіх видань треба приходити разом і їх, як стадо овець, проводитимуть організовано в залу засідань.
Однак ніхто так і не пояснив, якщо колегія, як стверджує цей чоловік на фото – це як день народження, то з чим приходити до Сергія Тулуба наступного разу? З пляшкою? З цукерками чи яблучками і мандаринками?
Я волію тоді взагалі не ходити на подібні збіговиська. Бо день народження від колегії відрізняється насамперед тим, що у першому випадку я йду до друзів за бажанням, а в другому – це просто моя робота.
Назарій Вівчарик, відповідальний редактор інтернет-сайту «Прочерк»
реклама
