Вівчарик: Про вічне і тимчасове

Встановлення квіткових павільйонів перед згорілим Черкаським драмтеатром – явище тимчасове. Принаймні так у ЗМІ твердить заступник міського голови Черкас Геннадій Шевченко. Ну, якщо вже бути геть прискіпливим снобом, то можна звернути увагу й на дату, до якої стоятимуть павільйони – вони пробудуть серед центральної частини міста до 14 березня. Тобто, під час вшанувань дня народження Шевченка, що традиційно роблять всі нормальні українці (і в Черкасах, і по всьому світу), ми будемо поряд з його пам’ятником бачити кіоски. Ну, це така вимога часу і такий стиль роботи черкаської влади…

Я просто погуглив в Інтернеті і переглянув, а як же облаштовані площі, де стоять пам’ятники Кобзарю, в інших містах України? До прикладу, увів міста Львів, Франківськ, Чернігів, Сміла, Полтава, Запоріжжя, Дніпропетровськ тощо…. Фото можна переглянути нижче.

Як не дивно, але на фотографіях я не помітив біля пам’ятників Шевченку кіоски. Ні з квітами, ні з алкоголем, ні з білизною, ні з солодощами, ні з шаурмою. Та ні з чим! Очевидно, у тих містах просто ще не додумалися аж до такого приниження українців. А у нас пам’ятник Кобзарю, між іншим, обставляється МАФами за керівництва мера Анатолія Бондаренка, який в часи регіоналів позиціонував себе патріотом, великим опозиціонером та просто хорошим чоловіком.

Можливо, це було б не так помітно, якби дійсно театр ремонтували так швидко, як будується «Резиденція» за ним. Але, насправді, від словесного пінг-понгу обласної і міської влади та від їх відвідин театру з вкрай мудрими обличчями всі вже втомилися. А ремонт досі не встигає наздогнати обіцяні терміни….

Тимчасовість кіосків біля театру насторожує ще й тому, що ми маємо сумні приклади початку встановлення будь-яких споруд з їх подальшим «вростанням» у те місце, де це вигідно самі знаєте кому. Так, всім відомо, чим закінчилися протести забудови прохідної арки в будівлі редакції газети «Нова Доба» за адресою вул. Хрещатик 223 і протести щодо будівництва кафе поруч з піцерією за адресою вул. Хрещатик, 263 (навпроти РАЦСу). Немов ті будівлі там були з початку заснування Черкас…

Та й взагалі слово «тимчасовий» з уст будь-якої влади звучить як загроза. Бо вже весь світ знає, за скільки днів мала закінчитися АТО, проте ця страшна війна, схоже, не має кінця…

Якщо вже владі так кортить щось творити, то нагадаю, що у нас є над чим попрацювати: це і боротьба зі стихійною торгівлею, і боротьба з забудовою берега Дніпра, і запровадження електронного квитка, і побудова велосипедних доріжок, і завершення ремонту того самого бульвару Шевченка. От тоді б наша влада запам’яталася надовго як будівнича чогось вічного, а не тимчасового, яке з соломини переросте у колоду, мулятиме око ще довго-довго…

І наостанок зауважу, що хоч у нас у мера і є купа заступників, радників, а ще є команда виконавчого комітету, проте саме він, як керівник міста мав би своєю твердою позицією щодо недопущення обгородження театру кіосками поставити крапку в цьому дражливому питанні.

Назарій Вівчарик, відповідальний редактор сайту "Прочерк"