Жителі Геронимівки просять черкаських депутатів уплинути на колегу

Делегація жителів Геронимівки – одного з найближчих до Черкас сіл – прийшла сьогодні на сесію міськради, щоб закликати депутатів вплинути на одного зі своїх колег – Павла Карася.

Депутат Павло Карась пояснює геронимівцям, що підприємство «Україна-1» володіє їхнім Будинком культури на законних підставах

Пан Карась входить до числа власників підприємства «Україна-1», що володіє геронимівським Будинком культури. Селяни просять передати клуб у комунальну власність села.

Рішенням сесії слово було надано сільському голові Василеві Харченку.

– Наша молодь, наша громада на сьогоднішній день не має Будинку культури. На момент розпаювання колективного господарства, який очолювала двічі Герой Соціалістичної Праці Галина Буркацька, це приміщення потрапило до статутного фонду підприємства, яке сьогодні називається ПАТ «Україна-1», – розповів Василь Олександрович. – Одним із засновників цього підприємства є ваш депутат Карась Павло Миколайович. Ми приїхали попросити вас, щоб ви поговорили з вашим депутатом, щоб він допоміг передати цей клуб у власність громади. Крім того, вони сьогодні написали нам лист, щоб ми вибралися з приміщення сільської ради, яке також перебуває на балансі ПАТ «Україна-1».

Пан Харченко наголосив, що приміщення Будинку культури утримується в неналежному стані й помалу руйнується.

Свої пояснення з цього приводу надав депутат Павло Карась. Він підтвердив, що є співвласником ПАТ «Україна-1» (йому належить близько 20% акцій), але не входить до керівних органів підприємства.

– Приватизація колишнього радгоспу «Радянська Україна» була завершена, здається, в травні 2002 року, тоді як закон, який забороняв включення в статутний фонд об’єктів соціально-культурного призначення, був прийнятий у серпні 2002 року, – пояснив Павло Миколайович. – Тобто, на момент завершення приватизації радгоспу «Радянська Україна» абсолютно законно цей об’єкт потрапив до статутного фонду. Це – ситуація, аналогічна до ситуації з Палацом культури «Дружба народів», який за таким самим принципом потрапив до статутного фонду ПАТ «Азот». Що ж до приміщення сільської ради – воно не є об’єктом соціального призначення. Сільська рада попросила зайняти це приміщення, взяла його в оренду. Спочатку платили, а останні 5 років не платили не копійки. Тому директор підприємства прийняв рішення з 1 числа залишити їх це приміщення.

Павло Карась підтвердив, що «Україна-1» не може опалювати Будинок культури в Геронимівці, але, за його словами, практично 95% аналогічних закладів в українських селах також не опалюються. Але приміщення, де розташовані гуртки й бібліотека, підприємство забезпечує електрикою та опаленням (на це йде приблизно 40 тис. грн на рік).

На переконання пана Карася, візит геронимівської делегації – політична акція ВО «Батьківщина», оскільки селяни тримали гасла, поліграфічно дуже схожі з гаслами, що їх тримали учасники нещодавньої акції проти голови облради Олександра Вельбівця.

Водночас, голова фракції ВО «Батьківщина» Роман Діскант попросив не ототожнювати окремих представників цієї політичної сили із партією загалом. Як представник партії, він заявив, що вона (політсила, – ред.) не має стосунку до приїзду геронимівців. Сільський голова Василь Харченко також заявив, що «тут політики нема ні на йоту».

Окремі депутати під час сесії звернулися до представників ПАТ «Україна-1» з проханням передати Будинок культури на баланс громади. У відповідь на пряме запитання до Павла Карася, чи буде це зроблено, Павло Миколайович відповів, що «завжди діяв і діятиме в межах чинного законодавства України».

Останню спробу домогтися повернення Будинку культури зробила літня жителька села Валентина Жирна:

– Я будувала той клуб. Мені його дуже шкода, і плакати за нього хочеться, – сказала жінка й додала, що діти, друзі її внука змушені приходити до неї додому, щоб відпочити й поспівати під гітару, тоді як у селі для цього є пристосоване приміщення.

Але депутати вже перейшли до розгляду інших справ.

Як пояснив у коментарі «Прочерку» сільський голова Василь Харченко, в будівництві клубу брала участь уся громада села.

– У радянські часи Будинки культури були на балансі колгоспів. Коли Радянський Союз закінчився, відбулося розпаювання колективного майна. Замість того, щоб передати Будинок культури до комунальної власності, геронимівське сільгосппідприємство включило його до статутного фонду, – розповів Василь Олександрович. – У 2002 році було рішення акціонерів передати селу Будинок культури і гуртожиток підприємства. Гуртожиток, як тягар, передали, а Будинок культури – ні. Отже, це – історія не політична, вона «має довгу сиву бороду». Сьогодні Будинок культури руйнується, на його даху росте береза. Якби він був наш, ми б уже цього року могли б зробити нову покрівлю. Цьогоріч у розвиток села ми вклали 1,5 мільйони гривень. То повірте, на дах кошти знайшли б...