Черкаські письменниці-сестри Світлана Горбань і Наталя Лапіна представили на суд читачів свою нову книжку – «Роман з містом». Наразі авторки, які отримали за свою роботу ІІ премію Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова – 2015», проводять серію презентацій свого роману про романтичне українське місто – Львів.
Наталя Лапіна та Світлана Горбань (справа наліво) з працівницями черкаського магазину «Книжковий клуб», де проходила презентація їхнього роману
Сестри народилися на Сахаліні, але в юності переїхали в Україну – на батьківщину предків. Тут закінчили Черкаський національний університет, вивчили українську мову й узялися за літературну працю. Були лауреатами та дипломантами престижних літературних конкурсів. Наразі обидві сестри зосередилися на написанні прозових творів. Світлана Горбань також викладає у православній недільній школі.
– Наші романи – дуже різні за жанром. Серед шести книжок є й детектив, і фентезі, й твори про сучасність, – розповідає пані Світлана. – Але кожна книжка пройшла через наші серця. Іноді читачі кажуть, що, дочитавши наш роман до кінця, плачуть. Зізнаюся: я й сама, коли пишу, іноді не можу втримати сліз...
За словами Світлани Петрівни, сестри не обмежуються тільки великими за обсягом творами. Кожна із них окремо пише й маленькі оповідання, і вірші, й казки. Та працювати вдвох письменницям подобається найбільше.
– Іноді ідея виникає в сестри, вона робить певні начерки, а тоді приєднуюся я. А іноді – навпаки, ідеї тривалий час не дають спати мені, а Наталя допомагає, – розповідає про секрети роботи в парі Світлана Горбань. – Кожна книжка пишеться по-своєму. Буває, заздалегідь вигадуємо сюжет, а буває, розпочинаючи твір, не знаємо, чим він закінчиться. Саме так вийшло з «Романом з містом» – його закінчення зовсім не те, що ми планували. Як писав Фелікс Крівін, дуже часто герої поводяться не так, як хоче автор. У таких випадках мусиш пристосовуватися до героїв, бо інакше роман буде не логічним, не життєвим. Іноді пишемо з початку до кінця, іноді... з середини. Попередній роман виник із оповідання. Я прокинулася вночі з ідеєю – й одразу сіла писати. А потім Наталя прочитала оповідання і сказала, що до нього можна дописати початок і кінець. У результаті в нас народився роман «Надія: сплутані пазли».
Свої твори черкаські письменниці жіночою прозою не вважають. За їхніми словами, дуже багато «несподівано схвальних» відгуків про їхні роботи надходить і від чоловіків.
– Отже, ні, не жіночий роман. Просто роман! – підсумовує Світлана Горбань.
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису