Зранку біля районного суду в Тальному стоїть автомобіль. Двоє чоловіків і жінка розкладають на капоті сніданок. Це – родичі убитого навесні 2014 року корсунського журналіста Василя Сергієнка. Його викрали з дому й убили в лісі. Там же й закопали тіло. Поліція оголосила влітку минулого року, що розкрила вбивство і затримала підозрюваних.
О десятій має розпочатися суд. Охоронці запускають до залу кількох людей.
– А ти чого прийшов? – запитує секретар суду молодого чоловіка. – Ти ж потерпілий, а це лише попереднє засідання.
– Мені вчора подзвонили й сказали, щоби був, – відповідає той.
За кілька хвилин з’являється прокурор Анатолій Греков.
– Суд буде в Тальному, бо підозрювані вчинили й тут злочин. Улітку збиралися спалити автомобіль місцевого підприємця Олега Приходька. Але міліція вже вела їх і слухала всі їхні розмови. Накрили під час вчинення злочину. Сьогодні суд має продовжити їхнє тримання під вартою. Бо, чого доброго, вийдуть на свободу. Спіймали ще не всіх. Троє в розшуку.
Суд затримується. Чекають на прибуття «воронка» із підозрюваними. Міліція вирахувала їх за зйомками камерою спостереження в одному із супермаркетів. Бандити заздалегідь купували там лопату, якою згодом закопували тіло.
– Вони добряче розслабилися – каже чоловік, який сидить поруч із дружиною вбитого Василя Сергієнка. – Півтора року минуло. Думали, що їх уже не знайдуть. Ми теж так думали. Я особисто штурмував міліцію, але там мені відповідали, не спіши, зачекай, усе йде за планом. Цього літа ці київські тітушки приїхали в Тальне. Зняли квартиру і збиралися палити машину, хату чи сільгосптехніку Олегу Приходьку. Тут їх і накрили. Головне, що вони стали зовсім безпечними. Їздили автомобілем «Лада-Пріора», яким викрадали Василя. У їхньому салоні знайшли гранату РГД-5.
О 11-20 з’являються підозрювані. Першим заводять Віктора Горбенка. Молодий, кремезний із чорною бородою. За ним приводять одягнутого у все чорне Валентина Забражина. Останнім місце на у клітці займає Володимир Воронков. Володимир – невисокого зросту у чорній з помаранчевою вставкою куртці. Вуса плавно переходять в акуратно виголену борідку. Він – головний підозрюваний. Усі троє не скидають чорних спортивних шапок. Вітаються із адвокатом за руку.
Той заявляє про відвід суду.
– Для чого він це робить? – запитую прокурора Грекова.
– Тягнуть час. Чим далі, тим краще. З часом сподіваються вийти на волю.
Адвокат затриманих коментарів пресі не дає.
– Разве что у вас денег много, тогда пожалуйста, – каже російською.
Під час перерви затримані весь час щось обговорюють із адвокатом. Забражин протискує невелику вузьку голову крізь клітку й шепче щось захисникові на вухо.
У дружини Сергієнка дзвонить телефон.
– Василева мама телефонує. Їй 88 років, ходить із ходунками. Чоловіка тягли з дому на її очах. Я тоді була в Запоріжжі. Вона почула, як він дико закричав. Каже, що вискочила кулею. Просила, молила, щоби облишили його. Каже, вони всі в масках були. Не казали ні слова, волокли мовчки. Двір і дорога до місця, де стояла їхня машина, були залляті кров’ю. Яму вони викопали заздалегідь. Василь сам міцненький був. Займався спортом. Вони його довго вбивали. На тілі, яке вивезли до лісу, налічили 17 ножових поранень. Били в серце, нирки, груди. А він ніяк не помирав. Кажуть, ніби вже в ямі додушили.
Після перерви прокурор заявляє про клопотання. Просить, щоби справою надалі опікувався апеляційний суд Черкаської області. Ще один представник прокуратури Вікторія Кропива називає статті, за якими звинувачують підозрюваних.
– Воронкова звинувачують, що саме він убив Сергієнка. Горбенко допомагав йому витягти жертву з дому. Забражин був водієм машини.
За двадцять хвилин суд під головуванням судді Фролова оголошує: арешт затриманих продовжується, рішення про місце і час наступного судового засідання ухвалить апеляційний суд.
– Швидше за все це буде не Корсунський суд, а суд одного із сусідніх районів, – каже прокурор Кропива.
Адвокат підозрюваних Роман Нестеренко під час оголошення рішення суду посміхається і хитає головою.
Про це пише «Новий дзвін».
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису