Заступнику головного лікаря Смілянської центральної районної лікарні хірургу Вадиму Козловському не судилося відправитися в АТО у якості військового. Через перенесений раніше інсульт військкомат йому відмовив. Але черкащанин все ж таки поїхав на Донбас. Він захищає Україну, рятуючи життя її воїнів.
"Я побачив оголошення про набір у Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова та заповнив анкету у квітні минулого року. У травні вже поїхав туди. Був у АТО з травня по червень та у серпні 2016 року, а потім поїхав туди ще у лютому 2017-го", – розповідає Вадим Козловський.
За цей період черкащанин провів більше 200 операцій. Під час інтенсивних бойових дій він оперував до 12 військових на добу.
"Ми лікарі, їдемо туди, як добровольці. За місцем роботи оформлюємо відрядження. За законодавством, воно не може тривати більше місяця", – зазначає черкащанин.
Для роботи з пораненими він проходив стажування з тактичної медицини у "Білих беретах" в Тернополі.
"Знаю специфіку надання першої медичної, лікарської допомоги на полі бою та за його межами. Ця підготовка дає мені змогу робити у таких умовах більше, ніж могли б звичайні лікарі. У 2014 році мобільний шпиталь більше переміщався, там були спеціально обладнані автомобілі. Зараз у нас більш стаціонарне розташування", – каже лікар.
Останнього разу він працював у Попаснянській ЦРЛ на Луганщині.
"Здебільшого бойові дії відбуваються вночі. Нам повідомляли, що везуть "трьохсотих", тобто поранених, і ми одразу починали готуватися. Доки їх довозили, а це десь 10 хвилин, ми вже могли дати наркоз прямо у машині, у бортовому "УАЗику", в якому доставили пораненого. Підсвічували собі ліхтариками і швидко бігом несли в операційну. Все у такій динаміці, як показують у голлівудських фільмах", – пригадує черкащанин.
Він зазначає, що в такі моменти кожна секунда важлива, а ціною помилки може стати життя людини.
"Якщо при перебитій артерії джгут неправильно накладений, то кров витікає з рук за дві хвилини, а з ніг – за три. При цьому ми не знаємо, скільки часу з моменту поранення пройшло, скільки часу він пролежав на полі бою", – пояснює Вадим Козловський.
У такі напружені дні медики майже не спали і засинали, як тільки була можливість.
"Намагалися поспати хоча б по 5-10 хвилин, бо не знали чого очікувати. А жили прямо у підвалі лікарні", – каже хірург.
Вадим Козловський вночі оперував поранених, а вдень приймав інших пацієнтів – місцевих жителів.
"Оперував цивільних. Це була моя добровільна робота, бо більше нікому. Я був єдиним хірургом у районі", – розповідає лікар.
Каже, що у стабілізаційному пункті Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова медики намагаються надати першу допомогу, зробити першу операцію евакуйованим із фронту.
"Від нас поранених вже направляють у госпіталь. Якось випадково зустрів своїх пацієнтів у Костянтинівці. Вони мене впізнали, назвали янголом у білому халаті. Було дуже приємно", – пригадує черкащанин.
Один з найбільш теплих спогадів про свою роботу на Донбасі у нього пов’язаний із святкуванням Дня медика у минулому році. Тоді, аби вшанувати медпрацівників, їм влаштували концерт військові. До них долучилися і жителі району. Останнє найбільш розчулило лікарів.
Коли Вадим Козловський поїхав працювати у прифронтову зону, певною мірою здійснив свою давню мрію. Адже колись хотів стати військовим лікарем. Дідусь смілянина був кадровим військовим. Батько та дружина черкаського хірурга – також медики.
"У ніч з 11 на 12 серпня 2016 року "сепари" полізли в атаку, хотіли прорватися і ми почали телефонувати рідним. Дружина досі пригадує, як я зателефонував їй о другій годині ночі та сказав, що люблю. Каже, зрозуміла тоді, що я у великій біді", – пригадує черкащанин.
Наразі лікар, який вже тричі побував у місячних ротаціях ПДМШ у зоні АТО, збирається відправитися на Донбас знову. Собі хірург зі Сміли бажає поменше роботи, щоб пацієнтів із фронту до нього привозили якомога рідше.
"Коли нікого не привозять – це значить, що бойових дій немає", – каже черкащанин.
реклама
Коментарі
...Добродій з ніком "Черкаси" мав на увазі путькінську рашку...там в лікарнях ще ті коновали...
І логопед не помішає - щоб навчив вимовляти "кОнОвал")
Тобі хірург не допоможе - тобі потрібен психіатр
Стрічка RSS коментарів цього запису