«В конвертах не платитиму і хабарів давати не буду», - хасид про життя в Умані

‒ Майже все, що бачите у магазині, – роблять українці. Ми співпрацюємо із кількома десятками родин, які виготовляють сувеніри з дерева, картини, магнітики, талісмани, кераміку. Ці речі їдуть по всьому світу із Умані. Також на роботу беру українців. Із усього сплачую податки, - говорить 41-річний Хайм Хазін. Зустрічаємося в його магазині на вул. Пушкіна в місті Умань Черкаської області. Хайм переїхав сюди з Ізраїлю. Сім років тому прийняв українське громадянство. З дружиною 37-річною Ліат мають шестеро дітей. Дочок 18-річну Елу, 11-річну Мар'ям, 9-річну Ілу. І троє синів – 7-річного Нахмана, 5-річного Натана і Моше, 3 роки. Ліат вагітна. Народжуватиме в Україні.

Тут Хайм має невеликий магазин та хостел. Ліат переїхала в Україну чотири роки тому. До того подружжя жило на дві країни. Діти мають українське громадянство.

16 лютого близько 12:00 на вулиці Пушкіна людно. У кількох кафе відпочивають туристи. Замовляють каву та солодощі. Всюди реклама на івриті, англійською та українською мовами. Помітно, що за останні два роки готелів стало більше. У магазинах продають кошерні продукти.

– У мене працює 12 робітників. Оплату мають мінімум 28 гривень за годину роботи плюс відсоток від продажів. Якщо порахувати – це близько 400 доларів на місяць. У кого як виходить. Але все видаю офіційно. Вирішив одразу, що в конвертах не платитиму і хабарів чиновникам давати не буду. Через таку принциповість до мене часто приходять із перевірками. При тому, що майже всі навколо працюють нелегально, а перевіряючі шукають мене, - говорить Хайм. Вільно розмовляє на івриті, англійською та російською. Українську вивчає.

Хайм показує хостел. Він розташований у напівпідвалі 5-поверхового будинку неподалік. Нас зустрічає адміністратор Ольга. Їй на вигляд років 40. Має легкий макіяж, зачесане волосся.

– Це маленький хостел на шість номерів. Живуть гості, туристи і наші родичі, коли приїжджають, - говорить Хайм. - У цьому домі живе 30 родин. Для кожної квартири була передбачена комора у підвалі. Я уклав з ними угоди і взяв собі їх. Зробив там ремонт. Купив на весь будинок нові труби для опалення, каналізацію. Витратив понад 10 тисяч доларів. Тут був сморід і бруд. Я все прибрав. А потім з'ясовується, що мій підвал місцева влада виставила на аукціон. Ми виграли суд. У сусідньому домі такий самий підвал, але без ремонту. Його на аукціон не виставляли. Мешканці будинку подали документи на оформлення ОСББ, але їм ще не дали дозвіл.

– Які ще проблеми маєте?

– Ми давно тут живемо, але тільки тепер почали відстоювати себе, як громадяни цієї країни і люди, яких має захищати закон. Про хасидів завжди говорили багато всього, а вони мовчали. Тепер так не буде. Якщо ми в чомусь помиляємося, то визнаємо це. Але коли ні, то вибачте, - каже Хайм. - Пам'ятаєте, випало багато снігу? Наш район не чистили комунальники. Сказали, що молоді хасиди закидали їхній трактор камінням. Я кажу: "Ви подивіться - на дворі метр снігу, де ж вони його взяли?" Тоді почали казати, що пляшками і що дзвонили у поліцію. Про цей випадок розказали на місцевому телебаченні. Ми почали розбиратися. Підняли записи камер спостереження – вони є по всьому районі. На записах немає ні трактора, ні хасидів. Поліція сказала, що скарг до них не було. Цим питанням тепер займається прокуратура. А ми скинулися і найняли трактор для очистки снігу. Це вже традиційно.

– Багато говорять про незаконне будівництво хасидами в цьому районі готелів.

– Ти, хасид, купуєш землю і хочеш за законом будувати готель. Вийде у тебе? Ні. Щоб почати оформляти документи, треба рішення сесії міської ради. Всі знають, скільки це коштує. Кожен момент, який треба пройти, – не пройдеш за законом. Тут він не працює. Ми зацікавлені, щоб був порядок. Щоб щось змінилося. Хасиди хочуть працювати законно, але з ким сідати за стіл переговорів? Уманчан налаштовують проти хасидів. Це бізнес – створюєш проблеми, а потім заробляєш на їхньому вирішенні. З кожним роком проблем все більше. І ми почали думати, як їх вирішувати і не допускати.

– Яким чином?

– Маємо юристів, які нам допомагають. Також відкрили своє телебачення. Показуємо людям те, чим займаємося. Ви пам'ятаєте, ми тут часто зустрічалися, коли були війни між хасидами і місцевими жителями? Тоді, коли хасиди були неправі, я їм казав про це. Вони мене не розуміли. Побили дві мої машини, кололи шини. Казали: "Ти – зрадник". Чому? Бо казав, як є. Коли вони були праві – підтримував їх. Тут не можна грати на дві сторони. Треба стати на сторону правди.

– Тобто хасиди готові працювати офіційно?

– Так. Готові платити податки. Питання в тому, з ким працювати. Якби було з ким працювати, ми б уже це зробили. Але проблеми не вирішуються. Якщо ці готелі побудовані – значить за них заплатили. Але треба рухатися далі. Цю тему використовують перед виборами.

– Чому вирішили жити в Україні і прийняти громадянство?

– Я протягом 27 років приїжджав сюди молитися. У мене в Ізраїлі був бізнес. Мав три магазини. Працювали люди. Поступово перейшло на те, що там заробляв – тут жив. Керував по телефону. Я завжди любив Україну. Мої батьки народилися в Одесі. Розказували про це місто. Коли приїжджав туди, відчував себе, як дома. Читав книжки Рабі Нахмана, як він їхав у Брацлав дорогою з Умані на Гайсин. І мені приємно нею їхати. Відчуваю – душа тут. Так, я їду, і машина ламається, бо дорога розбита, колеса відлітають. Але мені тут подобається, і тому хочу робити щось гарне для цієї країни. Якщо можу чимось допомогти Україні, готовий на багато.  Ми живемо тут з дружиною і дітьми. У нас їх шестеро. Всі - громадяни України. Тут навчаються. Я вчу їх любити цю країну. Дружині сказав, що хочу, аби Нахман служив в українській армії.

– З чим пов'язані конфліктні ситуації між хасидами та містянами?

‒ Хасиди не такі страшні, як про них говорять. Для себе з'ясував дві речі – є велика різниця у менталітеті. Понад 90 відсотків проблем через це. Наприклад, в Ізраїлі, коли товариш бачить свого знайомого і не пам'ятає імені, то каже: "Пспсссс". Тут так звернутися – це приниження. Хасиди кажуть "ти", коли треба "ви". Це не тому, що хочуть образити. Не знають мови. Другий момент – ми тут гості. Про себе можу сказати, що я громадянин держави, батьки тут народилися. Але коли приїздять сюди туристи з грошима, то мають знати - не все можна купити. Я їм це пояснив і ми тут змінили дуже багато. Ця помилка з двох сторін. Бо українці показують самі, що іноді гроші важливіші за життя. Чому коли хасид приїздить у Нью-Йорк так себе не веде. Знає, що закон є закон. Буде штраф і грошима не відкупитися. А тут може відкупитися.

– Є нарікання, що від паломників більше шкоди.

– В Умань заходить у рік понад 50 мільйонів доларів мінімум. Подивіться, скільки будується всього. Це найменше місто країни, де відкрили "Епіцентр". Спитайте у цьому магазині, хто найбільше купує – хасиди. Але більше йде комусь у карман, бо закон не працює.