Про це пишуть «Шполянські вісті».
Народився Олександр Васильович 28 травня 1920 року в селянській сім’ї. У вісім років залишився без батька: Василя Зіновійовича за фальшивим доносом заарештували, а потім і розстріляли. Довелося малому Сашкові самостійно ставати на ноги, адже в матері Оксани Мусіївни залишилося на руках ще трійко дітей.
Не встигли пережити голодомор, як прийшла війна. Брав участь у визволенні Польщі, форсуванні Вісли. Після поранення було лікування, парад Перемоги, бої на Далекому Сході проти Японії. А після капітуляції Японії Олександру Васильовичу довелося служити аж до 1957 року.
Олександр Колотило нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни, Богдана Хмельницького, медалями Жукова, «За перемогу над Німеччиною», «За перемогу над Японією», іншими бойовими нагородами.
Повернувшись додому, він все своє життя пропрацював в тваринницькій галузі в колгоспі.
Редакція видання висловлює щирі співчуття сину фронтовика Володимиру Олександровичу Колотилу та всім рідним покійного.
реклама
Коментарі
------------------------------------------------------------------------
І вічна ганьба тій рашистській сволоті, яка на фронті ніколи не була, але під виглядом ветеранів брязкотить ювілейними медальками кожного 9 травня і намагається витягнути на вулиці червоні ганчірки і путінські "колорадки", щоб закликати на землю Батьківщини нових окупантів.
Стрічка RSS коментарів цього запису