Про це повідомляють у Канівській міській раді.
Іван Пилипович Галушка народився 5 березня 1925 року в селі Студенець Канівського району Черкаської області. Під час голодомору в 1932-1933 роках осиротів, залишившись із братом без батьківської опіки. Про хлопчиків турбувалося подружжя, яке перейшло жити в їхню хату після смерті рідних батьків. У Студенці Іван Галушка закінчив сім класів і пішов навчатися до технікуму в сусідню Бобрицю. Коли почалася війна, Іванові було 16 років.
Його мобілізували на збирання врожаю в Донбасі, а коли хлопець повернувся в рідне село, на Канівщині вже господарювали німці. Через деякий час Іван Галушка подався до партизанського загону, яким командував Володимир Кухарюк. Потім попросився в регулярну армію, де служив полковим розвідником, був снайпером, навідником 120-міліметрових мінометів. За бойові заслуги одержав ордени Слави і Червоної Зірки, чотири медалі «За відвагу».
Напередодні Дня Перемоги Іван Галушка отримав поранення. Один із осколків влучив солдатові в серце. Із осколком у серці Іван Пилипович Галушка жив до останніх днів.
Повернувшись із фронту, він продовжив навчання у Бобрицькому сільськогосподарському технікумі. Згодом одружився, закінчив факультет садівництва Уманського сільськогосподарського інституту й залишився працювати агрономом у навчальному закладі, де захистив кандидатську дисертацію.
Але подружжя знову чекав переїзд – на Донбас, де Іван Пилипович заснував опорний пункт розвитку садівництва, що було на той час великою дивиною в донецьких степах. У 1965 році Іван Пилипович захистив докторську дисертацію. За досягнення в розвитку садівництва його було нагороджено орденом Леніна та орденом Трудового Червоного Прапора.
У 1982 році Іван повернувся до рідного Студенця. Діти Івана Пилиповича подарували йому онуків, а ті, в свою чергу, - правнуків.
Для Канева смерть Івана Пилиповича – невимовна втрата. У ці скорботні дні міська рада висловлює щире, глибоке співчуття рідним і близьким покійного. Світла пам’ять про цю людину назавжди збережеться в наших серцях.
реклама
