Про це пише «Черкаський край».
Благодатне – це чималеньке село площею 538 га, з майданом, 36 вулицями й 18 провулками та понад 3200 жителями, привільно розкинулося на берегах річечки-змійки Золотоношки в мальовничій придніпровській місцині, що взята в зелену оправу хвойних і листяних лісів та начебто купається в голубіні Кременчуцького водосховища. Село — то справжні південні «ворота» Златокраю. А ще за близькість до обласного центру Благодатне величають «черкаською Дарницею».
Помандруймо в минувшину
Відлік історії села сягає незапам’ятних часів і про це засвідчують численні археологічні артефакти давніх епох, зокрема, неоліту, енеоліту, бронзи, скитських часів та києворуської доби. Упродовж перших 387 років своєї писаної історії село позначалося на картах як Богушкова Слобідка. Перша згадка про нього (а це за усталеною дослідницькою традицією і вважається часом заснування поселення) датується в історичних джерелах за 1619 р.
Походження назви села, очевидно, пов’язане з іменем його засновника Богушка. Є версія й про те, що Богуш-Богушко був можновладцем і загарбав це поселення. За Хмельниччини село стало центром Богушковослобідчанської козацької сотні спочатку Черкаського, а пізніше Переяславського полків. На чолі з сотником Юхимом Киянченком богушковослобідчани взяли участь у подіях національно-визвольної війни середини ХVII ст., зокрема відзначилися під Збаражем. Саме в Богушковій Слобідці розпочалося антистаршинське повстання козаків Переяславського полку (1666 р.).
Наприкінці ХVIIІ ст. у Богушковій налічувалося 285 (в т.ч. 180 козацьких) дворів із населенням 850 мешканців. Кращі сільські землі належали великим землевласникам С.Томарі, І.Синьоокову та С.Леонтовичу.
На 1910 р. Богушкова Слобідка виступає в статусі містечка Кропивнянської волості з 737 господарствами (з них 573 козацьких і 116 селянських) та 3942 жителями. Господарське життя в містечку кипіло: працювали три кузні, 36 вітряків, п’ять олійниць, десять крамниць, три шинки, відбувалися щотижневі базари та щорічні ярмарки.
Духовним центром Богушкової Слобідки стала збудована в 1871 р. (на місці згорілої) Успенська церква. У містечку працювали три школи — церковно-парафіяльна для дівчат (відкрита в 1861 р.), земська початкова для хлопців (1874 р.), земська двокласна (1908 р.), а також бібліотека з фондом 523 примірники. Тут народився відомий духовний діяч, професор богослов’я, ректор Казанської духовної академії, єпископ Воронезький і Черкаський Єпифаній (Є.С.Канівецький, 1775/76-1825 рр.).
Чимало богушковослобідчан взяли участь у буремних подіях Української революції 1917-1921 рр. У червні
1917 р. патріотично налаштовані жителі села об’єдналася в товариство «Просвіта». Богушковослобідчанський партизанський загін, очолюваний А.Прокопенком і Д.Куксою, боровся з австро-німецькими окупантами, гетьманцями та денікінцями. Взимку 1920 р. Київська група Армії УНР під командуванням генерала Ю.Тютюнника захопила містечко після бою з червоноармійцями.
У 1920 р., повертаючись із польського фронту, у Богушковій Слобідці зупинялася на відпочинок 25-та Чапаєвська дивізія. Це послужило підставою для перейменування села в 1923 р. на Чапаєвку. У 1920 р. Богушкова Слобідка стала центром сільської ради, якій був підпорядкований хутір Чобітьки. За переписом 1926 р. у селі налічувалося вже 947 господарств із 4329 жителями.
Із демонтажем непу на хвилі «великого перелому» й суцільної колективізації восени у 1929 р. утворився колгосп ім.Чапаєва. У 1930-их рр. колгосп ім.Чапаєва перетворився на передове господарство республіки, за ним було закріплено 8440 га землі, а її обробіток спочатку вели переважно живим тяглом. Колгосп став одним із осередків зародження руху доярок, які брали зобов’язання надоювати не менше 3 тис. кг молока на корову. Господарство тоді мало почесний титул «мільйонера» (за прибутками).
Наприкінці другої п’ятирічки за фінансового сприяння центру розпочалася планова забудова Чапаєвки згідно з проектами столичних архітекторів. У результаті реконструкції центру село в другій половині 1930-их років стало взірцем благоустрою. Взяли прописку нові приміщення середньої школи, будинку культури, аптеки, лазні, будинку піонерів, крамниці. А 7 червня 1936 р. став до ладу перший в Україні типовий сільський стадіон, споруджений методом народної будови за сприяння київських підприємств. Сільський хор виступав по всесоюзному радіо, а танцювальний колектив став лауреатом республіканських та дипломантом всесоюзних конкурсів. Загальне визнання здобули драматичний колектив та сільський духовий оркестр.
Мирне життя Чапаєвки було перервано початком німецько-радянської війни. Нацистська окупація села тривала з 19 вересня 1941 р. по 26 вересня 1943 р. Від січня 1943 р. у селі діяла підпільна патріотична група на чолі з С.О.Кривицьким. 26 вересня 1943 р. силами бійців 3-го Сталінградського гвардійського механізованого корпусу та 138-ої стрілецької дивізії Чапаєвка була визволена від окупантів і це було оплачено життям 42 воїнів.
Понад 600 чапаєвців пішли на фронти Другої світової війни, 386 з них не повернулося до рідних домівок (64%), 214 за мужність нагороджено орденами і медалями.
У повоєнні роки Чапаєвка та її жителі були в авангарді відродження господарчих, культурних об’єктів та житлового фонду. Колгосп ім.Чапаєва постійно був серед районних лідерів, господарство у 1940-их-поч. 1950-их рр. очолював А.О.Войцюх, а в 1950-1960 рр. біля його керма перебував талановитий організатор В.Н.Шаповал. У 1970-их рр. господарство очолював П.А.Заїка.
За досягнення високих виробничих показників чимало колгоспників одержали високі державні нагороди. Звання Героя Соціалістичної Праці була удостоєна знатна доярка М.О.Марченко.
Часи новітні
У 1960-их рр. у Чапаєвці з’явилися нові підприємства: Черкаське управління меліоративних систем (начальник А.В.Попель) та Чапаєвський завод із просочування деревини (директор А.Ф.Зацеркляний). Від 1984 р. колгосп ім.Чапаєва (нині СТОВ «Чапаєвське») очолив А.В.Марченко, який керує господарством і донині. Це господарство з багатьох питань виробничої діяльності знаходиться серед сільськогосподарських лідерів Золотоніщини.
У селі працює загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім.Г.П.Берези, дошкільний заклад «Берізка», добротний будинок культури, сільський спорткомплекс із типовим стадіоном, понад 17 торговельних осередків. О.Г.Білик, яка народила та виховала вісьмох дітей, відзначена почесним званням «Мати-героїня» та орденом «Материнська слава». Таким же високим званням відзначені й В.І.Ламтєва, А.В.Малафєєва та Г.Д.Третяченко.
Нинішній сільський голова В.В.Янчий — відомий співак-вокаліст, лауреат міжнародних і всеукраїнських конкурсів. Розпочав творчу діяльність фольклорно-обрядовий колектив «Надвечір’я», полюбилися благодатнівцям і виступи вокального ансамблю «Горлиця». Сільська бібліотека має у фондах понад 4 тис. примірників різноманітних видань.
Важливим духовним осередком села є народний музей «Пам’ять» при місцевій школі. Зберігають жителі села й пам’ять про кавалера ордена Червоної Зірки Г.В.Реву, який понад чверть століття очолював місцеву сільську раду.
До послуг благодатнівців — лікарська амбулаторія сімейної медицини.
У квітні 2016 р. на хвилі декомунізації село вчергове змінило назву і стало Благодатним. В Україні є ще 37 Благодатних, і поселень з такою назвою суттєво побільшало в 2016 р. 28 благодатнівців стали учасниками відсічі російській агресії на Сході України.
Ювілейні заходи
Заходи з відзначення 400-річчя села розпочалися ще навесні. А пік святкування припав на суботній погожий день 21 вересня. У місцевій школі та будинку культури відбулася демонстрація документальних стрічок «Весілля» (1936), «Бій під Кединою Горою» (1941) та «Фізкультурники одного села» (1951). Ці кінодокументи, віднайдені в Центральному кінофотофоноархіві, розповідають про повсякденність жителів Чапаєвки в 30-ті та 50-ті роки минулого століття. Велику зацікавленість у присутніх на святі викликала й фотовиставка ретрознімків із життя села від початку ХХ ст., підготовлена місцевим краєзнавцем І.В.Гусаком. Місцеві художники І.І.Дорош та В.В.Кравченко подарували землякам розмаїтий вернісаж своїх найкращих полотен. Вразила благодатнівців та їхніх гостей і виставка-реквієм відомого майстра пензля М.Д.Сапієнка. Людно було й побіля книжкової викладки «Творчий доробок наших односельчан».
Переповнений зал ледь умістив усіх охочих послухати вітальні слова з ювілеєм від запрошених владців — народного депутата України О.О.Скічка, голови районної ради В.П.Саранчі та заступника голови Золотоніської РДА В.М.Денисенка, насолодитися святковим концертом. Неповторні миттєвості спілкування з піснею подарували як гості — учасники тріо «Експромт» Черкаського національного університету ім.Б.Хмельницького, так і місцеві таланти. А на центральній площі допізна вирувало свято з традиційною кашею, атракціонами, розвагами й танцями. Словом, головний ювілейний день таки вдався і йому судилося надовго вкарбуватися у пам’ять благодатнівців.
Григорій Голиш, житель с.Благодатне
реклама
