– Пані Катерино, розкажіть, будь ласка, детальніше про Академію ігрових технологій: чим ця подія привертає увагу українських вчителів?
– Академія ігрових технологій – це дійсно масштабний, тематично насичений форум творчих педагогів, які щиро прагнуть робити навчання своїх учнів цікавим, активним, сучасним. І дієвим методом втілення цієї справи в життя є гра. Дидактична гра – це надзвичайно вдалий інструмент, який дозволяє вчителю зрозуміло пояснювати складне, моделювати життєві ситуації в навчальному процесі, опановувати не лише теоретичні знання, але й практичні навички. Навчати і навчатись граючись! У цьому сенсі Академія ігрових технологій – це концентрація творчих думок педагогів, які знаються на ігрових трендах сучасної освіти. Приємно, що цього року Академія ігрових технологій проводилась вже вдруге, у форматі науково-методичної НЕ-конференції, й була присвячена навчанню літератури.
– Отже, майстер-класи Академії ігрових технологій були зорієнтовані в основному на вчителів-словесників?
– Не зовсім. Особливість цьогорічної Академії – її інтердисциплінарність. Це означає, що добірка авторських майстер-класів, на яких можна було повчитись ігровим методам навчання, охоплювала різні предмети – це й українська література, й зарубіжна література, й історія, й культурологія, й мистецтвознавство. Тематика майстер-класів особисто для мене стала осередком думок – нових, нестандартних, свіжих, сучасних. Ще одним свідченням інтердисциплінарного характеру форуму є те, що його учасниками і тренерами були не лише філологи, але й історики, вчителі іноземних мов, вчителі початкових класів, а також представники громадських організацій, студенти.
– Цю Вашу думку підтверджує також назва Вашого майстер-класу «Сучасна українознавча гра: інтеграція, інтерес, інтрига», чи не так?
– Саме так. За освітою я не філолог, а саме історик, і моя робота – розповідати історії (посміхається). Майстер-клас «Сучасна українознавча гра» – це розповідь про те, як за допомогою гри в розрізі окремих тем чи уроків можна комплексно вивчати гуманітарні та суспільні предмети, об’єднуючи (інтегруючи) їх в ракурсі українознавства – напрямку знань, який дає можливість бачити Україну поєднуючи надбання літератури, мови, історії, культурології, соціології, правознавства, культурології та інших галузей. Ну і звісно, робити це з інтересом, з інтригою, з ігровим запалом, що не згасне від початку до завершення гри. Вдячна учасникам свого майстер-класу – творчим вчителям, моїм однодумцям, з якими ми плідно попрацювали того дня, попрактикувавшись у створенні та проведенні українознавчих ігор.
– Ви є автором серії цікавих українознавчих ігор, які неодноразово апробовані вчителями з усієї України та мають багато схвальних відгуків. Що це за ігри?
– Це інтерактивні розробки, створені на допомогу вчителям для проведення заходів національно-патріотичного виховання, виховних годин, українознавчих свят тощо. Формат розробок різний: наприклад, квест, гра-подорож, інтелектуальний турнір, вікторина. А назви ігор, мабуть, говорять самі за себе: «Дивовижі України», «Україна звитяжна», «Україна романтична», «Україна незвідана: у пошуках скарбів», «У мандри Україною»… Останньою грою стала «Україна смакує!» – гра, якій надано формат «смачної» інтелектуальної вікторини; вона цілком присвячена українській кухні, відображенню кулінарних традицій українців в літературі, історії, мистецтві. Завжди радію, коли такі українознавчі ігри стають в нагоді для роботи вчителів, а найприємніше – коли вони подобаються дітям, підштовхують їх глибше знайомитись з неповторним українським колоритом.
– Ну і на завершення. Академія ігрових технологій – це не єдина подія, де можна було познайомитись з Вашими іграми. До яких заходів Ви долучаєтесь ще?
– Разом із громадською організацією «Позиція громади» періодично проводимо ці ігри на заходах національно-патріотичного спрямування, на навчальних тренінгах для вчителів, розповідаємо, як створювати сучасні дидактичні розробки. А ще наша гордість – це добірка ігор з екології, які ми на запрошення організаторів різних тематичних заходів проводимо з дітьми і молоддю, працюючи над вихованням екологічної культури – актуальність цього завдання в сучасних умовах складно заперечити.
Любов Косенко, Олександр Слєпцовський
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису