Жінка-медик з Тальнівщини рятує життя військовим на передовій

Медична сестра Оксана Іоселевич, яка родом із Левади, що на Тальнівщині, працює медиком в зоні ООС і постійно працює біля тих підрозділів, які перебувають на передовій. Жінка розповідає, що під час активних бойових дій не раз доводилося виносити поранених із поля бою і надавати їм першу медичну допомогу. Проте вона ще жодного разу не пошкодувала про свій вибір – служити Україні.

Про це пишуть «Вісті Черкащини».

– Дуже люблю свою професію. 24 роки пропрацювала в Тальнівській лікарні медсестрою. Спочатку, коли прийшла з училища, то робила в хірургії в операційній, потім в стоматології і паралельно була дієтсестрою. Проте я хотіла бути більш корисною, тому дуже просила, щоб мене перевели в якесь інше відділення. Та коли не знайшлося для мене місця, то вирішила звільнитися. Наступним місцем моєї роботи стало Катеринопільське терапевтичне відділення, де я пропрацювала медсестрою 2 роки, – розповідає Оксана Юріївна.

Потім, коли розпочалася війна, жінка зрозуміла, що буде корисною саме там. Вона відчувала, що має допомагати пораненим в АТО. Оксана розповідає, що її ніщо не тримало вдома, адже донька вже доросла і займається власною справою. Тож Оксана Юріївна, не гаючи часу, впевнено пішла на допомогу воїнам. Вона була переконаною, що лише мужність і відвага хлопців, які обороняють українські позиції, дозволяє всім нам спокійно жити і не відчувати, що в нашій країні війна. А вона, натомість, має допомогти хлопцям у цій небезпечній справі, адже завдяки своїм професійним навичкам жінка може це зробити.

На службі Іоселевич перебуває з 2016 року. Цьогоріч буде вже її п’ята ротація «на нулі», тобто на передовій. Оксана Юріївна стверджує, що «не бояться тільки нерозумні люди». Зрозуміло, що їм дуже страшно, особливо коли вони виносять поранених з-під обстрілу, а над їхніми головами свистять кулі. Що ж змушує жінку вже вкотре повертатися на таку небезпечну службу?

– Мені хочеться бути корисною для цих людей, які реально захищають кордон. Коли приїжджаю у відпустку, то думками я все одно на службі. Навіть спокійно гуляючи з донькою в парку і спостерігаючи за безтурботною поведінкою людей, уявляю, що в цей час хтось сидить в окопі і прислухається до кожного шурхоту або слухають уважно радіостанцію, по якій передають, де і хто поранений, чи, може, наближається ворог. На війні люди працюють, щоб всі інші в країні могли спокійно ввечері сходити або в кіно, або в інше місце. Тож я хочу приносити користь цим хлопцям, хочу бути їхньою підтримкою, – каже Оксана.

За словами нашої героїні, всі у медичному підрозділі не рушають на виїзд без захисного обмундирування, обов’язковим є бронежилет і шолом. Важливо, що зараз держава повноцінно забезпечує медикаментами, аптечками та одягом, адже ще у 2016 році, як згадує Оксана, з цим було сутужно, тому часто зверталися за допомогою до волонтерів.

– Найтяжчий момент на службі для мене – це період очікування, коли просинаєшся десь посеред ночі, або в інший період доби і чуєш вибухи та стрілянину. Потім починаєш тривожитися, щоб з хлопцями все було гаразд, щоб вони уникнули поранень. І цей період очікування повідомлення з радіостанції про пораненого дуже тривожний. Це хвилює більше, а ніж коли ми вже їдемо за пораненим, тоді хочеться швидше його забрати і надати допомогу, – говорить жінка.

Коли Оксана Юріївна підписувала вдруге контракт на трирічну службу, то рідні вже були проти. Донька не хотіла відпускати маму так далеко, та ще й в таку небезпечну зону. Проте жінка відчуває, що вона обрала правильний шлях.

Зараз наша героїня служить у 30-тій окремій механізованій бригаді, яка після відновлення техніки та навчання людей особового складу на полігоні, вирушає на передову вп’яте.

У 2018 році Оксана Іоселевич отримала державну нагороду «За службу Україні» від Президента Петра Порошенка. Вітаємо пані Оксану із Днем медика і бажаємо їй міцного здоров’я та бойового настрою і, звісно, повернутися додому цілою та неушкодженою.

Ольга Москаленко